З ІМЕНЕМ КОЦЮБИНСЬКОГО

Чернігівська “Просвіта” в історії й сьогоденні

Петро АНТОНЕНКО

Фотоілюстрації 

Засновником Чернігівської “Просвіти” та її першим головою був видатний український письменник Михайло Коцюбинський. Останні понад півтора десятиліття життя він мешкав у Чернігові й тут його поховали. Дім Коцюбинських був осердям тогочасної інтелігенції. Ниточки духовного зв’язку єднали цю оселю з усією Україною, зокрема з підавстрійською Галичиною. Створення Чернігівської “Просвіти” було пов’язане з Галичиною, де просвітницький рух на початок ХХ століття набув значного поширення. Ось що пише Коцюбинський в листі до Володимира Гнатюка 21 грудня 1906 року: “27 сього місяця має відкритися в Чернігові товариство “Просвіта”. Хотілося б, щоб відкриття було найкраще обставлене, а для цього дуже було б добре, коли б Ваші просвітні товариства у Львові прислали Чернігівській “Просвіті” хоч би коротеньке привітання. Се мало б вагу для нашої публічності, підняло б духа, додало б охоти до праці”. 

Такі вітання надійшли, і не одне, а 12. На урочистих зборах з нагоди створення Чернігівської “Просвіти” (за новим стилем це відбулося 7 січня 1907 року) Коцюбинський зачитав їх. Згодом письменника привітали з обранням головою товариства його друзі В. Гнатюк,               М. Чернявський, А. Чайковський,  Б. Лепкий та багато інших.Діяльність Чернігівської “Просвіти” проходила далеко не за сприятливих умов. Коцюбинський пише своєму побратимові Андрієві Чайковському вже в перші тижні існування товариства, 3 березня 1907 року: “…Отож, уявіть собі, попросту не дають жити “Просвіті”. Хочемо скликати збори — заборона, хочемо зробити театральну виставу — забороняють. Навіть концерт Лисенка на користь “Просвіти” заборонили. Їздиш, гризешся, пояснюєш — нічого не помагає. Кажуть — існуйте собі на папері, а жити не дамо”. Та Михайло Коцюбинський як людина мужня й наполеглива і за спротиву російської влади прагнув згуртувати просвітян на добрі справи. Довкола себе зібрав друзів, однодумців, енергійних патріотів України. Членами правління товариства стали дружина письменника, перша помічниця в його починаннях Віра Коцюбинська, інші відомі громадські діячі: І. Шраг,        Ф. Левицька, Л. Шрамченко, О. Андрієвська, О. Калинська, А. Глібов. Усі члени правління товариства перебували під наглядом царської поліції. Не випадково чернігівський губернатор доповідав у департамент поліції, що “Коцюбинський висловив думку про потребу відкриття в Чернігівській губернії “в українському дусі” школи, бібліотеки, читальні”. Просвітяни активно взялися до роботи в царині національного відродження. Ось про що йдеться у відозві № 1 Чернігівської “Просвіти”, яку написав Коцюбинський. Звертаючись до діячів культури України по допомогу, письменник так говорить про завдання новоствореного товариства: “На першу чергу воно поставило організацію безплатної бібліотеки-читальні для своїх членів, і рада товариства вважає своїм обов’язком подбати, аби бібліотека “Просвіти” поповнена була українськими книжками, а читальня — нашими періодичними виданнями”. На заклик письменника його колеги по перу, видавці, редакції часописів, просвітні та наукові товариства надіслали в Чернігів чимало української літератури. При товаристві невдовзі створили педагогічну, артистичну та лекційну комісії, які розгорнули активну роботу. Організували структури товариства в губернії: невдовзі було відкрито філії у Ніжині й Козельці. Товариство організувало в Чернігові цикл лекцій, до читання яких залучило відомих київських учених, оплативши їм витрати на поїздки. Зокрема, в місті виступили з лекціями Хв. Вовк, І. Стешенко. Виступав з лекціями й сам Коцюбинський. Серед добрих справ товариства відзначення роковин з дня народження Тараса Шевченка, організація у місті концертів Миколи Лисенка, допомога у відкритті дитячої бібліотеки та читальні, організація серії виставок місцевих художників, зокрема, Жука, Зінченка, Циганка, братів Бутників. Стараннями товариства у вересні 1907 року відкрито музей Пантелеймона Куліша в Борзні.Чернігівській “Просвіті” належала таємна друкарня Михайла Коцюбинського та Бориса Грінченка. В часи терору українського слова мати таку друкарню було небезпечно. А з’явилась вона за десять років до того, коли в Чернігові проходив з’їзд українських “Громад”. До речі, Коцюбинський був одним з керівників Чернігівської “Громади”. Тож громадівці на з’їзді постановили виділити кошти для чернігівської друкарні. Ось що було зазначено на одній з відозв: “Надруковано у Чернігові в таємній друкарні Грінченка й Коцюбинського”. Підпис під відозвою був такий: “Від комітету “Молоді України”, куди входять Науменко, Лисенко, Кононенко, Тимченко, Рильський, Косачі, Мирний, Черняхівський, Старицький і Чернявський”. Саме їхнє слово друкували громадівці, а згодом просвітяни Чернігова.Ось фраґмент відозви, розісланої українським осередкам імперії: “Ми, українська молодіж, стремлячись до політичної самоуправи, в якій досягаються ідеали волі, рівності, братерства, — домагаємося: 1. Рівності всіх перед законом по знесенню всяких привілеїв станових і кастових.2. Свободи совісті і рівності всіх віросповідань, просвіти на рідній мові, заведення обов’язкової безплатної науки.3. Політичної конституційної свободи з автономією політичною вільності слова, думки і зборів”.Коли подружжя Грінченків виїхало до Києва, друкарський шрифт зберігали в домі Коцюбинських. До речі, Михайло Коцюбинський і далі підтримував контакти з вірним соратником на просвітянській ниві Борисом Грінченком, коли той очолив Київську “Просвіту”. Контакти чернігівських просвітян виходять далеко за межі України. Налагоджується співпраця з українськими патріотами Москви, Петербурга. Коцюбинський та його соратник, громадський діяч Ілля Шраг як авторитетні, відомі всій країні люди добилися від влади навіть виділення на початку 1908 року приміщення для товариства. Але, звичайно, активна діяльність просвітян на національній ниві не могла не викликати спротиву влади. Товариство постійно перебувало під наглядом жандармського управління. Деякі виступи Коцюбинського влада розцінила як заклик до революції. Так, наприклад, було оцінено рядки з публічно зачитаного Коцюбинським реферату про Івана Франка: “Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитися до світла, хоч би довелося вкрити кістками шлях до нового життя”. І далі рядки, які звучать як заповідь всім поколінням просвітян: “Треба забути свої вигоди, свої дрібні інтереси, треба загартувати в собі волю — зробити руки свої сильними, голову світлою, серце гарячим”. Все це викликало негативну реакцію російської імперської влади. Чернігівська “Просвіта” проіснувала понад півтора року,  і її заборонила влада. У серпні 1908-го за наказом губернатора всіх членів правління товариства виключили з “Просвіти”. Першим у списку значився Коцюбинський. Насправді цей наказ фактично означав заборону самого товариства, адже за таких умов воно змушене було припинити діяльність. Приміщення товариства відібрали, як і зібрану просвітянами чималу бібліотеку. Мине 82 роки, доки в Чернігові відродиться “Просвіта”. На руїнах комуноімперії зусиллями нового покоління патріотів України було відроджено Чернігівську “Просвіту” як складову всеукраїнської просвітянської спільноти.Далі буде. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment