УЩІЛЬНЕНЕ СВІТЛО — ЖИВОПИС ВОЛОДИМИРА КРИВЕНКА

Ганна КОЗАЧЕНКОУ задушевній розмові живописець Володимир Кривенко зізнався, що вперше побачив себе таким справжнім, коли галерея “Шарм” відкрила його персональну виставку. Бо зі смаком обрамлені картини різного року “народження” розгорнули в цілісність його зріле творче життя і зримо озвучили ту щасливу істину, якою для митця є творчість. Ані цятки-ноти — вияву штукарства — нема на цій персональній ретроспективній виставці, бо внутрішній світ художника — правдиво чистий, налаштований на живу красу. Автор дбайливо переносить почуття на полотно. Але то не скупердяйство Гобсека до кожної краплі чи крихти, а ніби плин самого життя, дарованого людині Всевишнім. У затишних залах галереї можна тихо поблукати навіть тоді, коли там чимало людей, і кожну картину побачити у різних ракурсах. Вчувається в експозиції потаємна закономірність: картини ніби з власної волі склалися в мелодію ущільненого світла, щоб на янгольських крилах пронести глядачеву душу в часі, який існує неперервно. Володимир Кривенко — простий і доступний у спілкуванні, хоч і не дуже говіркий. Його нерозхлюпана доброта й лагідність існує в глибині його картин і, можливо, впливає на пульсацію світла — здається, мов диригент паличкою, керував митець пензлем, створюючи цю чудову симфонію. Їх небагато, і не такі вже й далекі художникові мандри. Якщо він десь побував, то вже серед звичних туристському оку краєвидів, наприклад Криму неодмінно знайде несподівано незвичний ракурс і замилує нас, глядачів, новим баченням скель біля моря. Природа відкривається йому довірливо і щиро: мов дика пташка, сідає на тиху руку, даруючи людині миті щастя, — так відкриваються світлом краєвиди його пензлю. Не самі лише краєвиди малює живописець. Давніші (втім, і зовсім свіжі) натюрморти, коли радість володіння ремеслом урівноважувала для митця радість простих реалій світу, а манера його трохи нагадувала голландців, — Володимир Кривенко мимоволі виявляв свої прадавні козацькі корені. Тож усі його натюрморти з рибою — підтверджені мистецтвом факти, що в Дніпрі таки риба ловиться. Усе приготоване, щоб варити юшку в казанку, подібному до того, яким користувалися ще козаки й чумаки в мандрівках українськими степами, і відблиски вогню за вечірнім вікном, здається, ніби чуєш нічних комах і потріскування хмизу в багатті, й наче лоскоче ніздрі запах свіжої юшки, хоч її інгредієнти ще ось тут — на столі й над столом… Володимир Кривенко малює почуття, що ними, виявляється, і досі повний світ. Дніпро, яким пам’ятаємо його з дитинства, ще з піонерських таборів, або пізніше, коли ракетою їздили вже у Ходорівський будинок творчості поблизу колишньої козацької столиці Трахтемирова, на картинах В. Кривенка величний і сильний. Художник придбав хату в селі Григорівка (нині Черкаська область), і стала вона для нього ще однією — літньою майстернею. Мов королівська резиденція, сповнена перлів, шовку, оксамиту й золотих і срібних скарбів, — оте його тимчасове помешкання. Бо саме такими здаються барви на полотнах митця, коли він пише вечори й ранки, небеса і хлюпотіння річки, і шелест листя на деревах, і трави на луках, і два стіжки, дбайливо приготовані господарем для худоби на зиму. Оце злиття людини з природою — найширше представлене в експозиції галереї. Схоже, нині Володимир Кривенко надає перевагу саме пейзажній ліриці, і це особливо приваблює киян, чиє рідне місто з парку нелюди-товстосуми перетворюють на камінні джунглі. Втім, як зізнався митець, він ніколи не підходить до мольберта, якщо втратив внутрішню рівновагу через події зовнішнього світу. Його свідоме завдання — бачити і відтворювати радість, яка попри все існує в світі. У радості людина розквітає душею, а відтак удосконалюється. Бо справедливо кажуть, що закохана людина стає такою, якою її замислив Бог. Серед сюжетних картин художника в галереї “Шарм” є навдивовижу привабливі. Дівчинка вигулює, як звичайного цуцика, червонястого пухнастого лиса. Хоч художник і запевняє, нібито доньчина дитяча любов до тварин підказала такий сюжет, з ним важко погодитися. Насправді, то янголятко сидить з вудкою чи грається з птахами й чотириногими, або дивиться телевізор біля мами. Янгол-вісник підказує дороги до світла, а воно розлите всюди, і блискітки його хлюпочуть то місячною, то сонячною доріжкою, то ховаються між пелюстками лілей на озерці поблизу Дніпра. До речі, серед улюблених тем художника — лілеї, дивовижні квіти, схожі на ті, що їх обожнюють на Сході. Тисячопелюсткові лотоси і ця поєднаність тендітної порцеляни й п’янкого запаху на сході сонця споріднені. В. Кривенко малює не солодкавість і манірність, що на них часто збивають художників ці дивовижні рослини, а саму щедрість, яка вдосвіта розгортає пелюстки, а потім згортає до наступного дня, щоб розгорнути знову. Митець не нав’язує глядачеві своїх філософських поглядів, але вони є в його полотнах. Іноді здається, ніби розкрита, як долоня, мушля стала палітрою для живописця, і саме з неї бере він перли-фарби, щоб змалювати небо чи воду. А насправді то чутлива душа відкриває на мольберті свою тріпотливу беззахисність і переливає через картину красу, доброту і радість у навколишній світ. Спілкуватися з художником легко — на рівні думки. У картинах його — обов’язкова драматургія, і не обов’язкова зрима присутність людини, щоб скласти оповідь про тих, хто щойно вийшов за межі рами й залишив на столі квіти і келихи, і саму злагоду. Ідеали Любові, Краси, Поваги існують між людьми і між Людиною та Природою. Персональна виставка В. Кривенка нагадала про це і зробила наше буття трохи щасливішим.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment