ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Андрій ЛОЗОВИЙEsthetic education — естетична освіта, естетичне виховання, тобто важливий аспект виховання загалом. Тим більше, що естетика часто долає прагматичні плюси своєю містифікованою силою. “Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди. Не йди в чужий за ними край, Найперш найди їх в своїй груди…” — писав Іван Франко й, поза сумнівами, мав рацію. Один з аспектів естетичного виховання — високоякісна музика. Гурт із символічною назвою “Estetic Education” — чудовий приклад для прийдешніх поколінь. Вони здійснили у Києві перформенс принципово нового формату на теренах нашої держави — “Артефакт”. Довідка: “Esthetic Education” — українська група з інтернаціональним складом, яку створили 2004 року екс-учасники рок-групи “Океан Ельзи” Юрій Хусточка (бас-гітара), Дмитро Шуров (клавішні) і бельгійський режисер та фотограф з Лондона Луї Франк (вокал). Нині в ансамблі грають також Ілля Галушко (гітара) й Андрій Надольський (ударні). На великому екрані перед сценою до виступу транслювали малюнки, які публіка надіслала організаторам, адже запрошення на концерт можна було отримати, обмінявши на твір образотворчого мистецтва. Затримавшись на дві з половиною години, з’явилися музиканти, зіграли спочатку вже вподобані слухачами “Lift it Higher” та “With you”, потім кілька нових пісень, вставивши в них мегахіт “Mashine”. Спецефекти зачаровували глядачів, бо над перформенсом працювали найкращі програмісти України. Згідно з концепцією концерту, друга частина дійства була певною мірою депресивною й меланхолійною, бо музиканти зіграли кілька пісень з другого студійного альбому “Werewolf”, напрочуд сумного й ліричного. Якщо характеризувати подію одним словом, то можна сказати лиш захоплене “яскрава”. Глядачі з насолодою аплодували, танцювали й підспівували. “Estetic’и” не раз практикували своєрідні перетворення концерту на незвичний захід. Згадаймо бодай презентацію платівки “Live at the ring” на боксерському ринзі, чи представлення широкому загалу альбому “Werewolf” просто неба у Зеленому театрі, місці з доволі містичною репутацією (де Луї Франк заспіав дуетом з українською оперною співачкою Тетяною Кульчицькою, а музику супроводжував ефектний “театр тіней” від Віктора Придувалова), чи кіноконцерт “Антена”, під час якого музиканти грали на тлі трансльованого фільму аргентинського метра німого кіно Естебана Сапіро “La Antena”, тож два одночасних дійства виявилися гармонійними; чи “Indian Five O’ Clock”, коли “Esthetic Education”, щойно повернувшись з Індії, пригощали прихильників тамтешніми солодощами, чаєм та напоєм массала… Але всі ці шоу не справляють враження ширми задля популяризації не особливо якісної музики. Це насправді сильна музика, сприйняття якої стає цікавішим у незвичайній ситуації. П’ятеро талановитих юнаків викладаються на всі сто, а емоційний контакт із глядачем зачіпає за живе душевні глибини кожного. Між тим про концерт “Артефакт” деякі засоби масової інформації оприлюднили чимало негативу через проблеми організаційного характеру. Одначе не варто так відгукуватися про гурт, що по-справжньому любить слухача та вміє його дивувати. Негаразди, які спричинили організатори і спонсори, не повинні шкодити мистецтву. “Esthetic Education” — український гурт, а на мій погляд, навіть більше — феномен в українській культурі. Дивно замислюватися всерйоз про те, що в одного з найліпших українських гуртів вокаліст не українець. Ознак українськості у репертуарі колективу чимало: використання українських народних інструментів (до прикладу, гуцульської волинки “коза-дуда” у пісні “Unbelievebable”, що стала саундтреком відомого фільму Алана Бадоєва “OrANGELove”), виконання вічного шедевру “Гуцулка Ксеня” (я чув цю пісню у різному виконанні, “Esthetic Education” зробили одне з найкращих її аранжувань), віртуозно зіграний Дмитром Шуровим на роялі у пісні “Shedry Shedryk” мотив із “Щедрика” Миколи Лисенка, який написав музичний твір на основі української щедрівки. Слухаючи цей гурт, серцем відчуваєш щось дуже українське, бо відбувається абсолютний культурологічний контакт. Передовсім це простежується у ліричних піснях, доволі меланхолійних, які нагадують мінорні українські народні пісні. До слова, кумедно було спостерігати, як під час кіноконцерту “Антена”, представляючи задоволеній публіці музикантів, Луї Франк наостанок згадав і себе: “Вокал — Лук’ян Франко!”P.S.: Одна моя знайома, яка навчається у Литві, приїхавши на Батьківщину, розповіла, що в тій країні “Esthetic Education” — дуже популярний гурт, а на афішах напередодні їхніх концертів традиційно пишуть “UA”. Тож  колектив, маючи успіх у Європі, пишається своїм українським корінням.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment