КРАЇНА — НЕ ПРОХІДНИЙ ДВІР

Петро АНТОНЕНКОВ Інтернеті, який злі язики іноді називають сміттєзвалищем, нещодавно вигулькнув досить дивний текст. Розіслали його так званим віялом зокрема засобам інформації. Читай, поширюй далі. Підписаний текст так: “Громадський антифашистський спротив”. Оскільки координат не вказано і в Чернігові, звідки поширювали текст, жодних слідів цього “спротиву” відшукати не вдалося, можна й відмахнутися від цієї анонімки. Але надто серйозними речами лякає народ короткий текст. Навіть заголовок страхає: “Поножовщиною закінчилася акція неонацистів у Чернігові”. А далі пишуть, начебто у цьому тихому й спокійному місті коїться розгул фашистів і расистів, що є постраждалі в бійці, що на них напали молоді неонацисти, що “приводом для агресії нападників стала неслов’янська зовнішність одного з потерпілих”. І головне — цією бійкою “закінчилася акція”. Тобто бійка — наслідок акції. Усе це схоже на приказку “У Бердичеві дощ, а у мене в Пирятині вкрали гаманець”. Ось про що свідчать міліцейські протоколи: бійка відбулася через кілька годин після акції. Зовсім не “на міському вокзалі”, як написано в Інтернет-анонімці, не на расистському, а на побутовому ґрунті. Ідеться про акцію, яку так спритно було притягнуто до дурнуватої вечірньої бійки, “Кому належить Чернігів? Українцям!” Її провели Всеукраїнська організація “Патріот України” та Чернігівський правий рух “Українська альтернатива”. Активну участь взяли молоді просвітяни, студенти, представники молодіжних національно-демократичних організацій, ВО “Свобода”. Тобто цілком зрозуміло, що це право-радикальний спектр молодіжного політикуму. Почавши акцію з покладання квітів до пам’ятника Шевченку, її учасники пройшли маршем центральною вулицею міста до будинку обласної ради, де провели мітинг і пікетування. Основною вимогою до влади було припинення діяльності на території Чернігівщини притулку для нелегальних мігрантів, що розташований біля села Розсудів Ріпкинського району (це поруч із літописним Любечем). Цей заклад молодь вимагала перепрофілювати для утримання соціально незахищених верств населення. Нещодавно Україна підписала з Євросоюзом угоду про реадмісію, тобто повернення нам нелегальних мігрантів, затриманих у Європі, якщо вони потрапили туди через Україну. Те, що саме через Україну йдуть значні потоки “кочівників” — не секрет. Потрапляють вони до нас з далеких азійських країн здебільшого через Росію, іноді через Білорусь. А наш кордон з цими друзями по СНД нагадує діряве решето — справжнього рубежу нема. Періодичні затримання нелегалів на кордонах проблеми не розв’язують. Трохи надійніші, але не набагато і наші західні кордони. Принаймні в Європу нелегали потрапляють, частину з них там затримують. І тепер, згідно з угодою, повертають нам. Що з ними робити? З Росією відповідної угоди в нас нема, тож не перекинеш нелегалів просто за російський кордон. І вся ця публіка осідає у нас на невизначений час, доки розв’язують питання, як і куди вирядити цих непроханих гостей. А на які кошти утримувати цих людей, які не можуть отримати в нас роботи й заробітку? Європа пообіцяла Україні кошти на тимчасове утримання нелегалів, зокрема й на об’єкт на Чернігівщині. Обіцяного, як відомо, три роки чекають. Представники нашої влади здатні хіба що бідкатися, що хитра Європа знову надурила простакуватих українців, і утримувати нелегалів коштом українського бюджету. На мітингу під обласною радою було озвучено й деякі цифри. Скажімо, лише на харчування одного нелегала держава виділяє по 30 гривень на день. А на харчування одного хворого в чернігівській лікарні — 3 гривні. І це ще не все. У вимогах учасників мітингу, переданих обласній раді, йшлося: “Нелегальні мігранти несуть загрозу епідемії раніше не знаних чернігівцям хвороб. Підвищують обсяги тіньового сектору економіки міста. Становлять небезпеку через тісний зв’язок з кримінальним міжнародним бізнесом (наркотики, зброя, тероризм)”. У цих вимогах ідеться, звичайно, не лише про нелегалів, які перебувають у притулку, але не є ув’язненими і цілком вільно кочують областю. Йдеться загалом про нелегальних мігрантів, які заполонили не лише базари. Молодіжна акція була доволі гостра за суттю, але вона пройшла, всупереч поширеному в анонімках, без будь-яких ексцесів і під час маршу, пікету й мітингу, і під час проведеного одразу ж, на продовження акції, рок-концерту “Любімо Україну”, на якому виступили гурти “Випадковий свідок” (Чернігів), “Ар’я варта” (Запоріжжя), “9 вал” (Донецьк). Однак історія мала продовження. Відштовхнувшись від згаданої Інтернет-анонімки, одна з громадських організацій міста розродилася гнівною заявою “щодо активізації неонацистських та расистських угруповань на Чернігівщині”. Тут теж є звернення до влади. Один з пунктів — “розглянути питання про існування та ліквідацію організацій, що організували захід”. Є і пункт “про введення обмежень на проведення в місті публічних заходів ультранаціоналістичної спрямованості”. Які вважати ТАКОЇ спрямованості, автори, очевидно, беруться визначати самі. Дві речі в цій історії аніскільки не дивують. По-перше, це поява в Інтернеті подібних заяв, закликів і пропозицій. Поширення патріотичних настроїв серед молоді як реакція на беззубість влади в захисті національних інтересів, звісно ж, не може не турбувати певні інтернаціонал-космополітичні сили. По-друге, беззубість влади цілком логічно породжує радикалізм серед молоді, тому не варто дивуватися, що частина молодих патріотів, яким набридла безлика “державність”, тяжітиме до радикальніших ідей. Цим можуть скористатися і провокатори з неонацистськими й расистськими гаслами. …А хворим в українських лікарнях невдовзі обіцяють додати на харчування ще по кілька копійок, особливо якщо допоможе багата Європа.* * *Ось це гасло так звані “антифашисти” щойно намалювали величезними літерами на стіні в людному місці Чернігова, і все стало зрозуміло. Отже, всі розмови про расизм, захист прав людини — не більш як просто балачки, а істинна суть і мета —  в цьому лозунгові, до речі, не випадково написаному, звісно ж, “інтернаціональною” мовою. “Ні — кордонам!” Це не що інше, як “ні — державі”, або за “державу”, схожу на прохідний двір. Комусь дуже потрібна саме така “держава”.* * *Ще одним продовженням теми стала недавня бійка в центрі Києва. Нема сумніву, що ця провокація, від якої відмежувалися навіть праві організації, була не лише частиною брудних технологій у сьогоднішніх внутрішньополітичних перипетіях в Україні. Тут очевидний зовнішній приціл. Адже якщо провокатори так “вшанували” річницю створення УПА, то кращої компрометації самої УПА й національної ідеї не придумаєш, незалежно від того, скільки учасників провокації добре знали, що саме почали, а скільки молодих людей втягли в акцію під шляхетними гаслами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment