ПОЛАМАНІ КРИЛА ДМИТРА ФАЛЬКІВСЬКОГО З нагоди 110-річчя з дня народження

Тетяна ДІГАЙ,м. ТернопільДмитро Фальківський (Левчук) — український поет, прозаїк, перекладач, кіносценарист — народився 3 листопада 1898 року в с. Лепеси на Берестейщині (нині Білорусь).  1934 року став жертвою перших політичних репресій, і його творчість на довгий час була вилучена з історії української літератури. Але не назавжди. Рано чи пізно доробок митця мусив посісти гідне місце в рідній літературі. Так і сталося. 1989 року в серії “Бібліотека поета” під патронатом знакових в українській літературі Івана Драча, Ліни Костенко, Романа Лубківського, Бориса Олійника побачили світ вибрані твори поета.Літературна спадщина Дмитра Фальківського  невелика за обсягом. Це три збірки поезій: “Обрії” (1927), “На пожарищі” (1928), “Полісся” (1931), поема “Чабан” (1925), оповідання “Панна Яніна”, нарис “Майстри букси”, кіносценарії та кінорецензії. Лірична збірка “Поезії” вибудувана за хронологічним принципом: перший розділ охоплює лірику (вибрані поезії з трьох поетичних книжок), у наступному надруковано вірші, що з’являлися поза збірками в часописах 20—30-х років, останній розділ — переклади. Окремо вийшло видання Фальківський Дмитро. Ранені дні. — Словацьке педагогічне видавництво в Братиславі. Відділ української літератури в Пряшеві, 1969.110-річчя з дня народження —  нагода згадати поета, придивитись до його творів, подумати, чим вони близькі нам, сучасним читачам. Поет образно говорить про власні джерела ліричного бачення світу, про своє коріння: “Очерет мені був за колиску; // В болотах я родився і зріс. // Я люблю свою хату поліську… // Я люблю свій зажурений ліс…”; “Тільки слухай, як води говорять // В буйнім заспіві свята весни. // Тільки слухай, як хвилі хлюпочуть, // Як нестримана повідь гуде: // Зайвий рух — і за обрій заскочиш; // Зайвий рух — і навік пропадеш”.Революція, громадянська війна круто змінили життя селянського хлопця, привівши його до лав Надзвичайної комісії Білорусії. І хоч працював він там недовго — три роки — робота чекіста зламала поетове життя і привела до трагічної загибелі. Коло замкнулося: Дмитра Фальківського було розстріляно за сфабрикованим звинуваченням у тероризмі в грудні 1934 року. Разом із ним загинули брати Іван і Тарас Крушельницькі, Григорій Косинка, Кость Буревій, Олекса Влизько та інші. “Розстріляне відродження”! Цвіт української інтелігенції! Дмитро Фальківський прожив коротке, трагічно обірване життя. Ніби передчуваючи це,  писав: “Човен дум моїх з вітрилами // Потрощився од вітрів. // Я з підрізаними крилами, // До мети не долетів, // Хоч вогні вночі маячили, // Все ж знесиливсь… Все ж упав. // Ех ви, дні мої потрачені, // Недоказані слова! // Ех ви, дні мої потрачені, // Недоспівані пісні!.. // Край казковий, непобачений, // Недопалені вогні…”Мотиви роздвоєного життя ятрять душу поета, в його віршах образне бачення навколишнього світу переплелося зі спогадами про роботу чекіста: “Я знаю: для Дніпра весна — весілля, // Розпатлана трава, зелений перелив // Хвилястої води по той бік берегів, // Іще: кульбабине похмілля. // А в тихі ночі — тихе божевілля // Вишневої лози і туга журавлів… // …Мені ж весна… Ах, якби ви знали, // Якби ви знали, яка солона кров!..”А ось один з останніх віршів, вельми обнадійливий: “Прийти… і, сівши на ослоні, // дивитись мовчки у вікно, // як сутінь вип’яла долоні // і криє сірим полотном // міських дахів нерівний профіль, // габу вихлястих хідників, // щоб все це викувать у строфи, // в химерні лінії рядків…” Уявімо, скільки шедеврів створило б талановите перо Дмитра Фальківського, якби не розстріл. “Комусь дано діла творить великі, // Що ниткою простягнуться в віки, // А з мене досить, що не був дволикий, // Що серця не міняв на мідяки… //…Я все ж радий, що кожну кому // В своїх піснях я напоїв теплом… // … Я все ж радий, що вмів співати просто, // Благословляючи людей і кожну мить”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment