СУДОВІ БАТАЛІЇ

“І бачив я місце для суду під сонцем, а там одне беззаконня” — пише біблійний пророк Еклезіаст. А в Україні як?Нині у різних судах дискусія між правниками відбувається не про те, що важливіше у певній справі: дух закону чи його буква… Натомість судді переважно сперечаються, пропозиція якої партії їм вигідніша, даруйте, більше відповідає “ідеалам верховенства права”.

Андрій ЛОЗОВИЙСудова криза — аморальне й контрдемократичне явище, що ганьбить Україну, не дає її громадянинові відчути себе юридично захищеним. Це провина всього суспільства, що воно не спромоглося після розпаду антигуманної радянської влади проконтролювати формування справжнього арбітражу, де закон має імунітет до корупції, політичного визиску, тиску влади, хоч би хто асоціювався з нею. Як тут не згадати Оруела: “Всі свині рівні, але деякі свині рівніші за інших”. Така мораль нинішніх судів майже у всіх питаннях: довести, хто з “рівних” “рівніший” за інших. 

Ось передумова чудасії, що відбувається нині, коли політичне життя перемістилося з зали засідань Верховної Ради до кабінетів суддів. Долю чергових позачергових виборів в Україні вже традиційно вирішують у судах. Саме вони 2004 року дали “добро” на обрання Президента й складу парламенту. Оскарження президентських указів щодо минулого розпуску парламенту в Конституційному Суді виявилося недієвим. Тому цього разу боротьба за вибори перемістилась у суди районні. Однак, якщо 2004 року Верховний Суд України прийняв політичне рішення під впливом насамперед народу, що мерз на Майдані, а також світової демократичної громадськості, то зараз лише вузьке коло політичних лідерів намагається вплинути на суди. А народ?.. А його ніхто не питає… Позапарламентські рухи з потужною позапарламентською підтримкою, ясна річ, воліють, щоб вибори відбулися. Але вони, як і комуністи з литвинівцями, у цій ситуації — поза грою, оскільки не мають реальних важелів впливу на суди. Реґіонали вдають, що вони, мовляв, — теж осторонь, хоч з усіх сил сприяють якомога швидшим позаплановим виборам. Тож основні судові баталії з їхнім публічним відображенням у численних коментарях для засобів масової інформації відбуваються між конкурентами за постпомаранчевий електорат, радше сказати, за його основну частину.Попри обіцянку оскаржити указ Президента в Конституційному Суді, дану у вівторок, у четвер Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко передумала. Вона оголосила, що цього не робитиме: “На жаль, ми не розраховуємо на об’єктивні рішення Конституційного Суду. Навіщо витрачати час, щоб зайвий раз отримати спільне рішення Ющенка і Януковича про похід на дострокові вибори?” — дивувалася Тимошенко, яка торік вимагала від Партії реґіонів протилежного — оскаржувати дострокові вибори лише в КС. Але Прем’єр вступила в суперечку сама із собою (характерна риса всіх українських політиків). У квітні Конституційний Суд відмовився розглядати подання гаранта Конституції про недопуск Андрія Портнова на посаду голови Фонду держмайна. Тоді об’єктивність КС не викликала жодних сумнівів. Недавні події висвітлили методику, яку застосовують Ющенко й Тимошенко. Є дві ключові ланки, контроль над якими може заблокувати, або, навпаки, зрушити з місця проведення дострокових виборів, — це Окружний адміністративний суд Києва і Печерський районний суд. Щоб отримати владу над цими установами, Ющенко обрав тактику відкликання людей у мантіях з посад. Отже, по-перше, Віктор Андрійович зняв з посади суддю Окружного адміністративного суду Києва Келеберду, який ухвалою зупинив дострокові вибори. Як відомо, ухвала — це не рішення по суті, а захід для забезпечення позову. Але в українських реаліях, заснованих, на жаль, на рейдерській практиці, ухвала заміняє остаточний вердикт. Просто звільнити Келеберду Президент не міг, оскільки для цього потрібно рішення Вищої ради юстиції. Тому, щоб відіграти ситуацію назад, Ющенко вдався до сумнівного з правової точки зору кроку: він скасував указ про призначення Келеберди суддею. По-друге, указом Ющенко розігнав Окружний адміністративний суд Києва, якого він не контролює та який може ставити “підніжки” на шляху до виборів. Президент розформував цей суд незаконно — без візи Прем’єр-міністра, як вимагає Конституція, й без подання глави Верховного Суду, як прописано в законі про судоустрій. По-третє, Ющенко указом усунув з посади голову Печерського райсуду Отрош, лояльну до Тимошенко. Це може зробити лише Рада суддів, тож Ющенко за знайомою схемою просто скасував указ про призначення Отрош. Контроль над Печерським райсудом потрібен Блокові Юлії Тимошенко, бо суд, імовірно, зупинятиме порушені проти “своїх” людей кримінальні справи, якщо вони будуть. Тобто маючи в руках печатку Печерського райсуду, можна ламати весь контртимошенківський апарат, якщо він діятиме у випадку загострення конфронтації між Президентом й очільницею Кабміну, хоч їхній спільний електорат, згідно з висновками соціологів, хоче протилежного. Зокрема, цей суд уже заборонив проводити слідчі дії проти судді Келеберди. Отож для того, щоб заблокувати вибори, Тимошенко потрібен замкнений цикл рішень двох судів — Окружного адміністративного й Печерського районного. Зараз Тимошенко домоглася мети — за всіма ознаками, вона зберігає контроль над цими установами. Так, депутати від БЮТ зупинили дію указу Ющенка про переформатування Окружного адміністративного суду Києва. Цю ухвалу виніс Окружний суд Київської області, який, за іронією долі, розташований у тій самій будівлі, що й офіс Блоку Юлії Тимошенко. Після того, як Окружний адмінсуд Києва відновив леґітимність, він скасував ще одне рішення Ющенка — про усунення Інни Отрош з керівництва Печерського райсуду. Тож у судових баталіях поки що найдієвіший гравець — Юлія Тимошенко, що вже виграла цілу низку тактичних “юридичних битв”.“Суд настане. Заговорять і Дніпро, і гори…” — писав Тарас Шевченко. Про те, що відбувається в українських судах, говорить весь світ, зазвичай з іронією. Нам прикро. Якщо “політична холодна війна” у судах, яка провокує поглиблення загальної кризи арбітражу, найближчим часом не закінчиться, то, певно, про це заговорять  “і Дніпро, і гори”.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment