ТРУДОВИЙ КОДЕКС КРІПАЦТВА? 

Верховна Рада України VI скликання незадовго до свого розпуску встигла-таки ухвалити в першому читанні проект Трудового кодексу України. Документ, безумовно, потрібний, адже, соромно сказати, ми досі користуємося трудовим законодавством, якому понад 30 років, тобто часів Радянського Союзу. Робота над величезним, на сотні статей, документом тривала не один рік. Нам допомагали навіть міжнародні організації. Але той варіант Кодексу, який було внесено на голосування парламенту, вкрай непокоїть.

Не треба сподіватися, що з розпуском парламенту й обранням нового про цей дивний законопроект забудуть. Законодавчі реалії такі, що парламент нового скликання має брати до розгляду в другому читанні те, що попередній ухвалив у першому. А оскільки наші парламенти називають не інакше, як клубом кількасот мільйонерів, то годі сподіватися, що вони забудуть про цей законопроект.

Характерний уже склад авторської групи законопроекту: його подали троє депутатів під Партії реґіонів — один з найнепримиренніших яструбів фракції, який роздає коментарі телевізійникам, Ярослав Сухий; голова профільного комітету, колишній профспілковий функціонер Василь Хара; Олександр Стоян, колишній очільник головних профспілок України, колишній другий номер виборчого списку “Нашої України” 2002 року, який хутко переметнувся до реґіоналів. На думку цієї поважної трійці, новий Трудовий кодекс допоможе нам швидше перевести економіку на європейські рейки і, звісно, легше подолати світову економічну кризу (як же без цього страхопуда). Своєрідною мотивацією стало й те, що краще такий кодекс, ніж беззаконня, яке запанувало віднедавна у трудовій сфері. Не секрет, що під маскою ринкової економіки у нас поволі запанувала не просто анархія, а подекуди справжнє кріпацтво. Кажуть, що понад 50 відсотків трудових відносин не регламентує жоден кодекс, а їх скроєно “на живу нитку” у формі всіляких “внутрішніх угод”, “корпоративних умов” тощо. Ідеться насамперед про приватний бізнес, особливо про так звані малі підприємства, де працівник стає мало не рабом. Але замінювати це кріпацтво абичим — це більшовицький принцип блукання між двома соснами: мовляв, краще хоч як-небудь, аніж так, як було. То що пропонують як-небудь? За оцінкою правозахисних організацій чи Національного форуму профспілок України, новий Трудовий кодекс може відкинути нас більш як на століття назад щодо соціальних прав трудівника. Чого варта пропозиція надати право працедавцям продовжити робочий день до 10 годин. Правда, пропонують начебто другого дня зменшити його тривалість на дві години, але відомо, як у нас виконують схожі рекомендації. Понаднормовий робочий час обіцяють оплачувати за підвищеними тарифами. Словом, нас хотіли б повернути аж у ХІХ століття, коли доводилося боротися за восьмигодинний робочий день. Обмежено права працівників щодо звільнення їх із роботи. Якщо за нинішнім законодавством працедавець має отримати згоду профспілки на звільнення людини, то тепер пропонують, що профспілку просто “повідомлять” про такі наміри адміністрації. Набагато скорочують термін попередження працівника про його майбутнє звільнення. Насамперед це стосується так званих малих підприємств, де працівника можуть звільняти через два тижні після попередження. Однак законодавчо не досить чітко роз’яснено, яке підприємство вважати малим. Ще одним приводом для звільнення працівника може бути переатестація. Негативне рішення атестаційної комісії доведеться оскаржувати …перед самим працедавцем — більш ніж дивна норма. Пропонують надати можливість звільняти людей за участь у так званих незаконних страйках або у випадках, коли працівник просто “втратив довіру” працедавця чи скоїв “аморальний вчинок”, бодай навіть не на роботі. Трактувати й приписувати “аморалку” в дусі радянських часів надається право знов-таки працедавцю.Зберігши каральну норму радянського законодавства про так звану колективну матеріальну відповідальність працівників, автори проекту придумали ще й відповідальність за “майнові збитки внаслідок розголошення державної таємниці та іншої захищеної законом інформації”. Що ви там розголосили, яких кому завдали збитків — такі серйозні питання нині в компетенції суду. Пропонують це віддати на розсуд працедавця. Профспілки ж відсувають на задній план. І не лише стосовно процедури звільнення працівника, а й за багатьма іншими аспектами. Натомість наполегливо проштовхують у трудові відносини так зване корпоративне право, яке встановлюватиме знов-таки працедавець, тобто власники підприємств.Уже стало очевидно, що довкола проекту такого Трудового кодексу розгорнеться неабияка боротьба. Принаймні незалежні профспілки готують акції протесту, почали роз’яснювальну роботу, що саме нам накидають під виглядом оновленого “по-європейськи” кодексу, який і близько не відповідає європейських стандартам. Окрім наступу на права людини, такий кодекс мало що дасть і для розвитку української економіки. Адже замість економічних реформ пропонують примітивні варіанти експлуатації працівників. Можливо, бодай частину найбільш одіозних пропонованих норм буде знято під час подальшого проходження кодексу в парламенті. Так чи інакше, це надто серйозний документ, щоб його приймати поспіхом.Петро АНТОНЕНКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment