ЗОРЯНИЙ СВІТ НАРОДНОЇ ПІСНІ

Творчий вечір Лариси Дедюх у Будинку вчителя ще раз засвідчив невичерпні можливості її голосу, який зачаровував слухачів під час концертів співачки в різних країнах світу.Лауреат міжнародних конкурсів Лариса Дедюх чимало гастролювала: більше за кордоном, менше — в Україні. Адже чимало часу і серця нині віддає викладацькій роботі в Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського, де й сама навчалася колись у класі професорів, народних артистів України Клавдії Радченко і Сергія Баштана. І не тлом, і не літературним обрамленням концерту були вірші Ніни Шаварської — поетеси, яка весь вечір перебувала на сцені поряд зі співачкою, своїм легким і водночас виваженим словом допомагала якнайкраще зрозуміти талант, саму сутність співачки.

Ганна КОЗАЧЕНКО, член правління Українського фонду культуриСпівачка торкнула струни бандури — і залунали українські пісні сучасних композиторів і наших класиків, а потім геніальні обробки М. Лисенка й А. Кос-Анатольського тих народних шедеврів, які хвилюють ось уже не одне століття. Давня історія Шевченкового “Плачу Ярославни” до нас наблизилася у співі Лариси Дедюх, а потім наче зашелестіли нові калинові гаї спогадом про загиблих від Голодомору, коли зазвучав твір молодого композитора В. Кияниці.

І голосу її було тісно під склепінням Будинку вчителя, він ніби розсував стіни й відкривав стелю, сягаючи висот над Києвом і знаходячи дорогу-лет у жовтневий зоряний безмір. Так серце, сповнене почуттів, тріпоче у грудях. Драматичний талант актриси показав себе у пісенному шедеврі І. Поклада і Д. Луценка “Як я люблю тебе”. Тендітна ніжність голосу проростала довірливо й неспішно, а потім сягнула небес такою проникливою і пронизливою трагічною силою, що мимоволі зникло все реально зриме, а інші виміри відкрилися тим, хто слухав Ларису Дедюх. Антична трагедія і ще давніша відірваність Людини від її Творця оголилася через ліричну пісню, і стало зрозуміло, що справді Любов рухає Сонце й інші світила.Її бандура звучала по-земному просто, потім наче ставала арфою, де замість струн — сонячні промені, а сама тендітна постать співачки уподібнювалась до маленького блакитного янгола, що спустився на сцену Будинку вчителя. Коли Лариса Дедюх поступилася місцем своїй юній учениці Саші Богдан, вона вже на своїй бандурі продовжила космічний вимір концерту. Дівчина заграла “Пісню вітру” Р. Гриньківа, а зал наче плив у медитації, тихо погойдуючись на теплій хвилі, доки перемовлялися дзвони віддалених православних храмів із золотистими хмарками. Ця музична п’єса нашого молодого співвітчизника уже поповнила скарбницю української та світової музики. Далі були веселі співи: Тетяна Чабан і Юрій Гаюр — консерваторські учні Лариси Дедюх — повернули глядачів у реалії веселих народних пісень. Втім, оспівану в народі “хату з лободи” в контексті цього концерту сприймали також символічно. Ті, хто ближче знає родину Лариси Дедюх, не можуть не помічати, що духовна відірваність від невеселих реалій нашого суспільства почасти вимушена. Адже саме держава створює нестерпні умови для талановитих митців, і водночас, як на сміх, підтримує принизливий для іміджу України несмак.Однак веселі життєрадісні учні знову запросили на сцену улюблену викладачку. Тепер навіть вишукане у багатстві справжньої народної вишивки її концертне вбрання налаштовувало на улюблені пісні. Повеселив у цю пору весіль “Гарбуз білий качається” в обробці М. Лисенка. Але “Чотири воли пасу я” (цю пісню Лариса Дедюх присвятила Марії Стеф’юк) знову розкраяла серця. І думалося: як ця приязна, усміхнена, талановита співачка перейняла від Марії Заньковецької глибинну трагічність української жіночої душі?Справжнє мистецтво завжди очищує душу і надає сили, щоб долати земні випробування.Творчий вечір лауреата міжнародних конкурсів Лариси Дедюх збурив чимало добрих почуттів і думок, і хотілося зустрічатися зі співачкою знову і знову. Можливо, її запросить на роботу оперний театр і вона погодиться (якщо відпустять учні), тоді чутимемо її частіше. Пощастило дізнатися, що серед найближчих авторських концертів Лариси Дедюх — виступ у Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, “київському Луврі”, який готується відзначити 90-річчя.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment