ВІДКРИЙМО ГЕНІЙ ВАСИЛЯ БАРКИ

Ніна ГНАТЮК“Я найбільше запам’ятав його очі — сині-сині, по-дитинному чисті й осяйні. Такий доброзичливий, небесний погляд, від якого йшло відлуння добра”, — ці слова публіциста Віталія Карпенка запали в душу багатьом учасникам літературно-мистецького вечора, присвяченого 100-річчю з дня народження видатного українського письменника Василя Барки.Цей добродій-схимник із синіми очима прожив 95 років стражденного життя. Полтавець, який закінчив духовне училище і працював учителем на Донбасі, він через конфлікти з місцевою владою виїздить до Краснодара, вступає на філологічний факультет педінституту, до аспірантури, 1940 року захищає дисертацію у Москві.1941 року В. Барка пішов добровольцем у народне ополчення, був тяжкопоранений. Війна назавжди розлучає В. Барку з рідною землею. Потрапивши за кордон, він веде страдницьке життя — ночує у ящику, потерпає від голоду і холоду, але вперто прагне реалізувати себе як письменник. 1946 року в Німеччині виходить збірка віршів Василя Барки “Апостоли”, наступного року — ще одна книжка “Білий світ”.Намагання письменника перебратися до Франції не мали успіху. 1950 року з офіційного дозволу В. Барка переїжджає до США. Там він пише книжки віршів, релігійно-філософські та літературознавчі есе, займається перекладами. Впродовж 1958—1961 років Василь Барка працював над найголовнішою книжкою — романом “Жовтий князь”, опублікованим 1963 року. І лише 1991-го твір уперше побачив світ в Україні. “Я щасливий, бо написав твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому”, — ці слова великого сина українського народу адресовані нам і майбутнім поколінням.“Василь Барка для мене — феномен Людини й письменника, незнищенності українського духу, — сказав на вечорі голова НСПУ Володимир Яворівський. — Якби він нічого не написав, а лише роман про Голодомор “Жовтий князь”, то вже тоді став би класиком української літератури. Він усе своє страдницьке життя жив Україною і для України, тому заслужив на вдячну пам’ять і гідне пошанування співвітчизників”.Про свої зустрічі з Василем Баркою розповів академік Микола Жулинський. Він назвав Василя Барку унікальною постаттю у світовій літературі. Барка вірив, що письменник — це духовний пророк свого народу, і свято дотримувався цього в житті. Бували роки, коли він у Нью-Йорку жив за 33 центи на день — одна рибна консерва і дві тарілочки рису. А за 13 доларів на місяць наймав кімнатку. Іноді непритомнів від недоїдання, але прагнув створити свою поетичну “Божественну комедію” і провести в ній український народ усіма колами пекла. Він писав про своїх духовних предтеч — Сковороду і Шевченка, навіть уклав проспекти повного видання своїх творів в Україні, але це ще треба здійснити.Юрій Мушкетик розповів про те, що під час своєї подорожі до Америки у вісімдесяті роки він побував у молодіжному спортивному таборі, неподалік якого розташовувався осідок дивізійників. Там була стара водонапірна башта, обладнана під житло. І в ній мешкав Василь Барка. Він сходив на землю, як апостол. Як згадує Ю. Мушкетик, Василь Барка був дуже ввічливим, доброзичливим, говорив тихо, але кожне слово його було виваженим і чистим, як зерня для засіву.Директор Інституту українознавства Петро Кононенко наголосив, що Василь Барка — великий поет, рівних йому в українській поезії знайти важко, хіба що ранній Павло Тичина. Слід відкрити геній Барки українцям — провести вечори його пам’яті у школах і бібліотеках, ВНЗ і найпрестижніших залах не лише столиці, а й багатьох інших міст. Ще чекають на видання 25 томів його творів. Ще чекає на осмислення сучасників і нащадків океан його творчості. Саме “Океан”, як зветься одна з його поетичних книжок.На жаль, за життя Василя Барки на Батьківщині його майже не знали. Він значно більше був відомий серед зарубіжного українства. У Франції переклали “Жовтого князя”, щоб висунути на Нобелівську премію. Номінували цей твір і на Шевченківську премію, але так і не присудили цієї найвищої національної нагороди світовому генію.Василь Барка говорив про себе: “Я лише маленька тінь Сковороди. Світ мене впіймав, але не втримав”. На літературно-мистецькому вечорі, що відбувся у столичному Будинку письменників, прозвучали уривки з творів Василя Барки у виконанні народних артистів України Галини Яблонської, Анатолія Паламаренка, Григорія Булаха, заслуженого артиста України Василя Обручова і заслуженого діяча мистецтв України Василя Довжика. У вечорі взяла участь і виступила заступник міністра культури і туризму України Ольга Бенч.Майстерно прочитані твори Василя Барки у багатьох викликали сльози очищення і прозріння. Шкода лише, що вечір відбувався у такому малому залі. А Барка заслуговує на те, щоб збирати на світло своєї душі найпрестижніші зали.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment