Ірина МАГРИЦЬКА, доцент кафедри української мови та літератури Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні, кавалер ордена княгині ОльгиПродовження. поч. у ч. 45 за 2008 р.Власна (?) церкваЗа інформацією відділу в справах національностей та релігій при Луганській обласній державній адміністрації, у найсхіднішій області України зареєстровано 360 релігійних організацій Української Православної Церкви (УПЦ МП), 26 організацій Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП), шість — Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), три — Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).Щодо церков Московського патріархату, то в них дуже гарні храми, адже від початку незалежності вони привласнили найкращі церковні приміщення. А священики Греко-Католицької, Автокефальної церков і Церкви Київського патріархату відправляють службу в непристосованих приміщеннях — у приватних будинках, вагончиках, їдальнях.Уже понад десять років парафіяни цих трьох церков регулярно звертаються до органів місцевого самоврядування (зокрема до Луганської міської ради) з проханням надати їм земельні ділянки для будівництва храмів, і щоразу отримують відмови.Натомість і обласна адміністрація, обласна рада і матеріально, й морально допомагають тільки одній церкві — церкві Московського патріархату. В одній із місцевих газет читаємо, що в області, починаючи з 2006 року, для цього патріархату споруджено 20 нових православних храмів, відреставровано 22 церкви, систематично відводять землю під будівництво храмів. Створено Луганське духовне училище, яке незабаром отримає статус семінарії. Зате священики Київського патріархату розповідають, що бізнесмени, які виявляють бажання допомогти їм у будівництві храмів, відразу ж починають на собі відчувати тиск влади.На весь Харків дві українськомовні церкви, одна з них далеко від транспортних мереж, обидві досі напівзруйновані. Для відбудови українських храмів у влади грошей немає. А найстаріша козацька церква, якій майже 350 років, належить Московському патріархатові.Але, хоч би як цьому протидіяли “канонічні” священики, прихильників УПЦ КП на Луганщині потроху стає більше. Тому МП дедалі активніше переконує своїх парафіян в жодному разі не відвідувати церкву опонентів, не розмовляти з її священиками, не купувати там свічок тощо. І перехрещують тих, хто охрестився в УПЦ КП. Тільки-но священик КП організує громаду і зареєструє в селі релігійний осередок, де раніше не було жодної церкви, як через місяць у цьому селі реєструє свій осередок церква МП і переманює вірян. Моя колишня колега розповідала, що, маючи духовну потребу висповідатися, прийшла в церкву МП, бо поруч немає інших православних храмів. Почавши сповідь, почула від священика зауваження, що треба говорити по-російськи. Жінка пояснила, що українська — її рідна мова, їй так зручніше. На що батюшка гнівно відказав: “Нє положено!!!” Жінка розплакалась і пішла з церкви, так і не висповідавшись.Спілкуюся з луганським священиком УПЦ КП отцем Миколою. Запитую, чи може ця церква утвердитися на Луганщині. Він каже, що в нього і колег тут багато прихильників, адже люди спостерігають за діями різних священиків і роблять вибір на користь церкви КП. Багатьом ближча українська мова, ніж церковнослов’янська. Головна проблема — у місцевій владі, яка вперто забороняє все, що нагадує українцям про їхню окремішність від колишньої імперії.Далі буде.
