КІНОМИСТЕЦТВО МОЛОДИХ

Завдяки акції “Мистецтво молодих” цього року мали шанс показати себе і свої творчі здобутки молоді спеціалісти екранних мистецтв. У рамках заходу демонстрували й обговорювали дипломні роботи студентів-кінематографістів і телевізійників. За словами організаторів, формат акції обрали невипадково: прес-конференція — занадто сухо; фестиваль передбачає лише демонстрацію готового. Акція ж передбачає так звані робочі моменти: об’єктивна критика, зауваження, побажання, а також визначення та пошук шляхів розв’язання проблем галузі.Творчу акцію “Мистецтво молодих” започаткувала Академія мистецтв України 1998 року. Мета заходу — підтримка молодих професійних художників, акторів, режисерів, музикантів, мистецтвознавців. У 1998, 2002 та 2006 роках у рамках акції презентували творчі досягнення в галузі образотворчого мистецтва. 1999, 2003 та 2007 роки були присвячені роботам театральних діячів; 2001-го та 2005-го в рамках акції привертали увагу до своїх здобутків та проблем музичні заклади, а 2000 та 2004-го — заклади кіномистецтва.Більшість робіт присвячена трьом темам: Другій світовій війні, Голодомору й екологічній недбалості людини.Цікаво, що молодь у творчих пошуках віднедавна активно звертається до теми війни, розкриваючи її по-особливому, з різних ракурсів. Зокрема, короткометражна стрічка без слів “Спомин незабутнього” присвячена “дорогим нашим бабусям”. Вона порушила дві проблеми: зубожіння села і самотності. Незвично, але цікаво зобразив війну в дипломній роботі “Микола і Німець” Андрій Лисецький. Він екранізував епізод з життя ветерана війни. Невизначеність, страх смерті, тоненька ниточка, на якій висіли сотні життів невинних людей, — все поєдналося у невеличкій історії.Молодь знайшла особливий підхід до розкриття теми. Вона застосовує аудіоряд з хоровим співом, документальні кадри, розповіді про померлих від голоду, інтерв’ю з тими, хто вижив, але в чиєму серці трагедія залишила страшний слід.Вразили також роботи, присвячені екологічній тематиці, зокрема — вирубуванню дерев у столиці.        А. Марченко, автор операторської роботи “Рости, рости, Клен-дерево”, обмежився показом вирубування лише одного дерева, що росло на Золотоворітській вулиці впродовж сімдесяти років, доки його не потіснив будинок… Марченко поставився до Клена як до живої істоти. Під час відеоряду із відпилюванням гілок та остаточного знищення дерева глядач розумів, що Клен відчував фізичний біль.Після перегляду кінострічок стало зрозуміло, що в Україні є справжні таланти. Втім, у цьому можна було переконатися не лише у приміщенні, де відбувався перегляд екранних робіт, а й у залі з експозицією ескізів митців. Майже кожен з них свідчить про бажання молодих екранізувати українську та зарубіжну класику: новели Джованні Боккаччо та Марка Черемшини, лірику Івана Франка, фольклор.На жаль, у начебто престижній галузі кіномистецтва чимало проблем. Найголовніша — брак державного фінансування. Під час обговорення з’ясувалося, що сьогодні у молодих спеціалістів екранних мистецтв обмаль можливості ознайомитися з роботами одне одного — лише під час захисту робіт на кафедрах та передаючи диски із записами власних напрацювань одне одному. Самі студенти кажуть, що беруть участь в акції не заради того, щоб привернути увагу до проблем галузі (бо одна акція — це замало для здійснення цієї мети), а для того, щоб мати можливість показати свої роботи. Залишається тільки вірити, що з часом молоді українські таланти здобудуть можливість розкрити весь свій творчий потенціал.Підготувала Наталія СОКИРЧУК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment