«ГРЯЗНО-ДВІРЦЕВА» КОНЦЕПЦІЯ

Сергій ШЕВЧЕНКО,кандидат історичних наук, м. КіровоградНині відбувається активна “малоросіянізація” півдня України, де вже встановили пам’ятники Катерині ІІ і Потьомкіну. У Полтаві цей процес перетворився на заборону встановлення пам’ятника землякові Симону Петлюрі. Докотилася імперська хвиля й до Кіровограда. Міська топонімічна комісія ініціювала розробку і схвалила концепцію перейменувань вулиць радянської доби переважно на назви доби Романових. У разі їхнього схвалення владою у Кіровоград можуть повернутися Московська, Двірцева, Олександрівська, Олексіївська, Нижня Донська, Болотяна, Кавалерійська, Вигінна, Грязна вулиці, Поліцейський провулок та інші урбаноніми, типові для міст імперії Романових і Російської Федерації з іменами царів і назвами військових частин. Натомість можуть зникнути з мапи міста не лише комуністичні (хоч бульвар з таким іменем у концепції залишається) назви, а й імена корифеїв національного театру М. Кропивницького та І. Тобілевича, до того ж, із вулиць, де вони колись жили. Новоявлені топонімісти, які за цю концепцію отримують бюджетні (!) гроші, дійшли висновку, що серед варіантів назви нинішньої вулиці Шевченка можна обрати Петрівсько-Шевченківська, повернувши у першій частині назву часів Романових.Головний задум концепції міська влада вже почала реалізовувати. Оголошено референдум під час виборів Президента України про повернення обласному центру назви Єлисаветград, яка була за часів Єлизавети й Катерини ІІ. Те, що на референдумі 2000 року ця назва набрала найменше голосів серед запропонованих (Інгульськ, Новокозачин, Українослав та інші), ігнорують. Проти референдуму і повернення царської назви у міській раді виступили ліві сили. Однак фракції НУ-НС і БЮТ, які на загальноукраїнському рівні вважають патріотичними, референдум підтримали, приєднавши голоси до реґіоналів, які й ініціювали це питання.Газети повідомили, що міськвиконком дозволив спорудити в Кіровограді пам’ятник М. Кутузову. А урядове рішення 1990 року про комплексний пам’ятник корифеям театру (ідея народилася в нашому місті ще 126 років тому) не виконують. Влада не переймається пошуками коштів на пам’ятник В. Винниченкові, який тут народився. В обласному центрі (як і в Україні) немає пам’ятника П. Калнишевському, який неодноразово вимагав тут знесення з козацьких земель фортеці св. Єлизавети, не увічнено пам’ять Шульгиних (зокрема першого міністра закордонних справ УНР і героя Крут), Січових Стрільців. А вулиці В. Стуса (мешкав на Кіровоградщині), М. Заньковецької (виступала в місцевому театрі), І. Мазепи — на околицях, неподалік цвинтарів.Проти такої ситуації виступили новостворений громадський Комітет відродження історичної справедливості, керівництво обласних осередків Національної спілки письменників України і Молодого Руху, краєзнавці. Але на міську владу це, схоже, не вплинуло. Тож, можливо, доведеться сказати своє слово й обласній владі, яка поки що не визначилася, і Верховній Раді, за якою останнє слово щодо назв міст і сіл.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment