Парламент Естонії постановою від 20 жовтня 1993 р. засудив комуністичну політику геноциду в Україні.Сенат Канади 19 червня 2003 р. ухвалив Резолюцію, у якій закликав уряд Канади визнати Голодомор 1932—1933 рр. в Україні геноцидом та засудити будь-які спроби приховати історичну правду про те, що ця трагедія була нічим іншим, як геноцидом.Палата сенаторів Національного конґресу Аргентинської Республіки 23 вересня 2003 р. ухвалила Декларацію № ОЯ 588/03 про вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, який організував тоталітарний радянський режим.Палата Представників Конґресу США 20 жовтня 2003 р. визнала Голодомор 1932—1933 рр. в Україні актом терору і масового вбивства, спрямованим проти українського народу.Сенат парламенту Австралії 31 жовтня 2003 р. ухвалив Резолюцію, яка визнала події в Україні одним з найжахливіших актів геноциду в історії людства.Постанова Державних Зборів Угорської Республіки від 26 листопада 2003 р. з приводу 70-х роковин Голодомору в Україні 1932—1933 рр. засуджує вияви дискримінації, спрямовані на знищення та геноцид групи народів.Сейм Литовської Республіки у Заяві “Про вшанування жертв політичних репресій і Голодомору в Україні 1932—1933 років” від 24 листопада 2005 р. визнав, що сталінський комуністичний режим здійснював свідомий, ретельно спланований геноцид українського народу.Парламент Грузії у документі від 20 грудня 2005 р. “Щодо увічнення пам’яті загиблих в Україні у 1932—1933 роках внаслідок політичних репресій і Голодомору” зазначив, що тоталітарний більшовицький режим у цей період здійснив навмисний геноцид українського народу. Сейм Республіки Польща 4 грудня 2006 року прийняв закон, який засуджує тоталітарний режим, відповідальний за геноцид українського народу.Парламент Республіки Перу прийняв Постанову від 21 липня 2007 р., якою проголосив солідарність з українським народом у вшануванні пам’яті жертв Голодомору та визнанні Голодомору актом геноциду.Парламент Королівства Іспанії ухвалив документ від 25 липня 2007 року, яким визнає Голодомор 1932—1933 років актом геноциду українського народу.1 листопада 2007 р. 34-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одностайно ухвалила Резолюцію “Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні”.Палата Представників Конґресу Республіки Колумбія 21 грудня 2007 р. підписала Резолюцію, якою Колумбія визнала Голодомор в Україні актом геноциду українського народу. Палата Депутатів Національного Конґресу Мексики 19 лютого 2008 р. прийняла постанову, в якій назвиває трагедію Голодомору актом геноциду.Сейм Латвійської Республіки 13 березня 2008 р. ухвалив Декларацію “Про здійснені СРСР у 1932—1933 рр. репресії щодо українського народу”.Сенат Національного конґресу Республіки Парагвай 25 жовтня 2007 р. ухвалив декларацію “Про засудження Голодомору 1932—1933 рр. в Україні як акту геноциду українського народу та солідарність з його жертвами”.30 жовтня 2007р. Національний Конґрес Республіки Еквадор ухвалив Резолюцію, якою визнав Голодомор в Україні 1932—1933 років актом геноциду українського народу.Палата Депутатів Республіки Чилі 13 листопада 2007 року прийняла Декларацію, в якій визнано Голодомор в Україні лихом, яке спричинило смерть мільйонів безневинних чоловіків, жінок і дітей.Палата депутатів парламенту Чеської Республіки 30 листопада 2007 року ухвалила Постанову про визнання Голодомору 1932—1933 рр. трагедією українського народу.Національна Рада Словацької Республіки 12 грудня 2007 р. ухвалила Декларацію, якою засуджує Голодомор 1932—33 рр. в Україні як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом.3 липня 2008 року на 17-й щорічній сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ ухвалено резолюцію “Про Голодомор 1932—1933 років в Україні”.Європейський парламент 23 жовтня 2008 р. ухвалив Резолюцію, якою визнав Голодомор (штучний голод 1932—33 років) жахливим злочином проти народу України та людяності, рішуче засудив дії, спрямовані проти українського селянства, які характеризувалися масовим знищенням і порушенням прав і свобод людини, висловив співчуття українському народові, який постраждав від цієї трагедії, та вшановував тих, хто загинув внаслідок штучного голоду 1932—1933 років; закликав країни, які виникли після розпаду Радянського Союзу, відкрити свої архіви для всебічного вивчення з тим, щоб повноцінно розкрити та дослідити причини та наслідки трагедії.
