ВОНА МАЛЮВАЛА, ЯК ПЕКЛА ХЛІБ

ДО 100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО

Нещодавно Комісія з перейменування вулиць, встановлення пам’ятних знаків і меморіальних дощок Київської міської державної адміністрації запропонувала Київраді перейменувати деякі “радянські” вулиці в столиці. Зокрема, вулицю Ілліча в Дарницькому районі — на честь художниці Марії Приймаченко (1908—1997). Цю шляхетну ініціативу швидко реалізували. А, може, насправді варто назвати іменем цієї видатної художниці одну з центральних вулиць столиці? 

Фундаментальну творчість цієї художниці недооцінює наша нація, яскравою представницею та гордістю якої була Марія Приймаченко. Ні, даруйте, не була, а є… Вона жива. В серцях, в картинах, в мистецькому пориві багатьох людей… Проте, на жаль, спитайте у людей на вулиці, чи знають вони, хто така Марія Овксентіївна Приймаченко. Не всі дадуть позитивну відповідь. Але вона все одно жива, бо її полотна — то саме життя. А українське суспільство, поступово витравлюючи із себе раба, починає справедливо цінувати своїх геніїв.  

Андрій ЛОЗОВИЙ2009 рік проголошено Роком Марії Приймаченко, адже виповнюється 100-річчя з дня народження видатної української народної художниці, яка разом із французом Анрі Руссо та грузином Ніко Піросмані належить до корифеїв так званого наївного мистецтва. “Приймаченко і Я” — мистецький конкурс, який куратори проекту — директор “Родовід Галереї” Лідія Лихач та куратор “Я-галереї” Павло Гудімов назвали “парадом ідей”. Проект підтримали Благодійний фонд Марії Приймаченко та Міністерство культури і туризму України.Для України ж Марія Овксентіївна — знакова особистість: поліська селянка, яка досягла світового визнання й мистецьких вершин, створивши власну візуальну мову. Її чарівні фантастичні звірі, птахи і квіти тішать око не лише на картинах, які створила геніальна художниця. Вони легко “переселяються” на сучасні автомобілі, стають елементами модного одягу й дизайну.А щодо програми нещодавнього творчого вечора на честь видатної вітчизняної віртуозки пензля, варто згадати про таке: виставка робіт самої Приймаченко, фотоекспозиція та фільм Юрія Роста (він 40 років дружив з Марією Овксентіївною), дизайн-плакати за мотивами творчості великої майстрині й показ одягу від Оксани Караванської. Останній аспект заходу запам’ятався цікавим музичним супроводом — від автентичного фолку до “Океану Ельзи”, а також досить оригінальним поглядом на використання українських мотивів, передовсім картин Марії Приймаченко, у створенні елементів вбрання. Це прекрасно, бо все українське має бути модним. Етнопсихологи стверджують, що виклад митцем того, що генетично закладено в нього у свідомості, розкриває душу його народу. Марія Приймаченко cпершу клала світлі кольори, потім темніші — так, як роблять писанку, казала: “так мені йде”. Вона була дуже працездатна. Немає жодного художника у народному й професійному мистецтві, який мав би тисячі робіт. Хіба що Пабло Пікассо. Саме з цим іспанським арт-трудоголіком порівняв Марію Овксентіївну один із промовців. Але мешканці Піренейського півострова більше за наш народ шанують свого митця, хоч ми нічим не гірші. А Марія Приймаченко — унікальне явище, вона дихала — і писала. Це був спосіб життя. Видатний кінорежисер Олесь Санін дав коментар “Слову Просвіти”: “Вона давним-давно — світовий бренд всього українського. Не потрібно намагатися розкручувати її за класичними законами брендингу. Не слід робити з неї пам’ятник — вона жива. Таких, як вона, одиниці: вони живуть за іншими законами. Марія Приймаченко була джерелом натхнення для тисяч людей, які сьогодні стали відомими митцями, репрезентують українське мистецтво світові. Бренд не в примітивному зображенні, а в тому, як вона жила. Вона малювала, як пекла хліб”. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment