Віра КИТАЙГОРОДСЬКА, м. ЧернівціБогдан Катамай, художній керівник та диригент, заслужений працівник культури віддав хоровому мистецтву 50 років із прожитих 75. Дядько Богдана Дмитро Катамай — засновник Львівського товариства Січових Стрільців. Дядько Микола воював у лавах Січових Стрільців у Першу світову війну. У Ямниці у 30-х роках діяли спортивні осередки, хори, музичні театри, у яких за уподобаннями були задіяні всі громадяни — від малого до старого. На цьому благодатному ґрунті народився і сформувався талант Богдана Катамая, який розвивав мистецький дар в Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського, а згодом на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького педагогічного інституту ім. Івана Франка. Трудову діяльність розпочав 1957 року вихователем та керівником хору учнів ремісничого училища с. Брошнів Рожнятівського району, а з 1962-го — викладач Сторожинецької музичної школи на Буковині. Із приходом Богдана Катамая на Сторожинеччині розпочинається нова епоха народного хорового мистецтва. Він на громадських засадах очолює хоровий колектив лісового технікуму, лісокомбінату та районного будинку культури. За десять років хор лісокомбінату отримав звання народного, 1977-го став лауреатом першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості. А за два роки до цього на завершальному концерті фестивалю художньої творчості учнів та викладачів профтехосвіти у Москві Богдан Катамай був головним хормейстером і керував зведеним хором колективів Союзу. На цьому концерті хор Сторожинецького лісового технікуму під орудою Катамая виконав українську народну пісню “Цвіте терен”.Та найбільша гордість буковинців — хори “Барвінок” Сторожинецького лісового коледжу та “Горицвіт” районного Будинку національних культур та працівників Держлісгоспу. “Горицвіту” вже 49 років. За майже півстоліття змінювався склад, та завжди високим залишається його рейтинг. Високохудожній репертуар зітканий з українських народних пісень, духовних і хорових творів класиків і сучасників, колядок, яких у скарбівні хору 16. Історія творчого шляху колективу позначена титанічною працею його керівника, самовідданістю учасників — різних за віком, національністю, уподобаннями, та єдиними за духом. Це дало можливість хору неодноразово ставати володарем золотих медалей. “Горицвіт” — переможець “Сяйва” та “Сонячних кларнетів”. Хор нагороджено обласним кубком за найкраще виконання сучасних пісень українських композиторів. “Горицвіт” зривав овації у Києві, Івано-Франківську, Кам’янці-Подільському, Тернополі, Хмельницькому, Сучаві (Румунія).— Окрасою програми кожного концерту, — каже Богдан Васильович, — була і залишається незрівнянної краси “Гуцулочка” на слова Івана Кутеня, музику до якої створив Михайло Магдій. Незмінним успіхом користуються у слухачів “Пісня про Олексу Довбуша” в обробці Б. Крижанівського, “Чом, чом, чом, земле моя” на слова К. Малицької (музика Д. Січинського), “Ой у лузі червона калина” на слова Чернецького, “Карпати” на слова Д. Луценка, музика І. Шамо.Богдан Катамай виконує пісні в народному стилі. Він стверджує, що Буковина споконвіку славилася чоловічими хорами — церковними і світськими, у яких переважав народний, а не академічний спів. Богдан Васильович стажувався у хоровому колективі “Думка” на Черкащині, у Закарпатському народному хорі. Сам здійснив музичну обробку десятків народних пісень.— Дуже болить душа, — зізнається Богдан Катамай, — що в Україні щороку меншає народних колективів. Розумію, що хор — це велика праця. Але водночас це і засіб об’єднання, вивищування над повсякденністю, шлях до гармонії й досконалості. Якщо батько співав колись у хорі, то обов’язково приводив туди сина, якщо мати грала у народному театрі, то збирала довкола себе всю родину. Нині, на жаль, народне хорове мистецтво тане, як сон перед ранком.Радію, коли до нас приходить молодь. Це сьогодні на рівні геройства, бо молодь не знає і не співає українських пісень. І в цьому не винна жодна імперія і жодна іноземна інтервенція. Ми самі скидаємо шапки перед чужинецькою культурою.
