Володимир ВАСИЛЕНКО, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол УкраїниГолодомор — масове вбивство українських селян голодом — мав цілеспрямований геноцидний характер. Комуністичний тоталітарний режим свідомо застосував в Україні систему особливо жорстоких репресивних заходів, за допомогою яких у певний відтинок часу людей позбавляли всіх продуктів харчування та можливостей доступу до їжі.Мільйони прирікали на голодну смерть не тому, що вони були селянами чи громадянами України, а через їхню належність до національної групи, яка не лише чинила найбільший спротив комуністичній владі, а й прагнула державного самовизначення.Під час Голодомору водночас із українцями гинули й представники національних меншин України. Але злочин геноциду було спрямовано не проти них, а проти української нації. Голодомор планували і здійснювали як один з етапів спецоперації проти української нації як такої, оскільки саме вона, а не національні меншини, виступає суб’єктом державотворчого самовизначення і лише вона могла реалізувати право на самовизначення шляхом виходу з СРСР і утвердження незалежної держави.Напередодні, в ході й після Голодомору відбувалося винищення української провідної верстви, яка могла очолити рух до самовизначення. Як частина української нації, українські селяни, а не представники інших етносів були живильним ресурсом і рушійною силою українських народних повстань і національно-визвольних змагань та відігравали в них чільну роль. Саме тому безпосереднім об’єктом Голодомору став питомий складник української нації — українські селяни, які тоді становили близько 90 % сільського населення.Представники національних меншин України стали невільними і невинними жертвами українського Голодомору не тому, що були росіянами, євреями, поляками, німцями чи болгарами, а тому, що жили серед української нації, проти якої було спрямовано злочин.Виокремлення українського Голодомору як злочину геноциду аж ніяк не заперечує злочинного характеру дій комуністичної влади, що спричинили масову загибель селян інших національностей на території РРФСР. Можливо, що злочинні дії, вчинені в той час проти казахів, татар та башкирів, також були актами геноциду. Підтвердити чи спростувати це можуть спеціальні дослідження або офіційні розслідування у Казахстані, Татарстані чи Башкортостані.Особливість побудови команди здійснювачів Голодомору — промовиста багатоетнічність учасників злочину. Головні ролі в його ідеологічному забезпеченні, плануванні, організації та здійсненні належали неукраїнській інтернаціональній команді, яка складалася зі Сталіна, Кагановича, Молотова, Мікояна, Постишева, Косіора, Балицького, Хатаєвича, Вегера, Терехова, Реденса та ін.Проте активними учасниками злочину були й етнічні українці, зокрема ті, хто належав до керівного прошарку республіканського рівня, але вони не відігравали ключової ролі в ухваленні та реалізації злочинних рішень: В.Чубар, Г. Петровський, В. Затонський та інші, а також численні виконавці злочину на місцях.Багатоетнічний склад організаторів і виконавців злочину не є його юридичною ознакою і в жодному разі не може бути підставою для звинувачень відповідних націй — грузинської, російської, єврейської, польської, латиської, чи будь-якої іншої — у причетності до його здійснення.Голодомор стався через те, що Україна втратила державність і в ній запанувала ворожа українській нації влада, підпорядкована кремлівському керівництву.Внаслідок геноциду української нації українське суспільство стало і значною мірою залишається постгеноцидним.Голодомор був катастрофою, для подолання наслідків якої вкрай потрібні системні й послідовні заходи, спрямовані на відродження нації, оздоровлення суспільства, зміцнення держави.
