Габрієла ШУТЯКОВА,доктор біологічних наук, м. Братислава, СловаччинаУ нинішньому травні, після семи років перерви, я знову побувала в Києві. Дуже тішилася і готувалася до цієї зустрічі. У 1956—61 роках нас, іноземних студентів, навчалося в Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка багато. 2001-го я відвідала Київ з приватним візитом. Цього року приїхала також. Зазвичай добиралася в Україну літаком, а цього разу вирішила їхати потягом, бо дуже хотіла надивитися на незалежну Україну, зустрітися з людьми, поговорити з ними. Нинішній Київ — прекрасне європейське місто. Але мене одразу ж боляче вразила хаотична й бездарна за ці п’ять років забудова історичної частини столиці України. У цьому вбачаю відверту неповагу влади до власної історії та її діячів. Так, на Софійському майдані навпроти тисячолітньої святині — собору дереться вгору псевдомодерна вульгарна будова готелю, що викликає відразу й обурення. З нижчих частин давнього Києва, зокрема з Майдану Незалежності, Софії вже не побачиш! Стає очевидно: київська влада на перше місце ставить бізнес, особисту вигоду, а не історію й культуру. На неповторно-чарівних схилах Дніпра, біля Аскольдової могили, будують грізний хмарочос, хоч київська громада протестує. Але ніхто на це не зважає. О, святий мудрий княже Ярославе, свята Софіє, ваші нащадки закривають вас звідусіль! На одній з найстародавніших вулиць Києва, Андріївському узвозі, замість того, щоб відреставрувати оригінальні старовинні будиночки — пам’ятки минулого, — будують огидні споруди на кшталт подібної до чорнобильського реактора, що стоїть біля музею М. Булгакова.Обурює бездіяльність міськради. А може, це цілеспрямоване зневажання неповторно-прекрасного обличчя золотоверхого Києва? Справді, все це інакше, як злочином, не назвеш.У місті я перебувала в часи, коли в розпалі була передвиборна кампанія на посаду мера. Київ був засипаний листівками, агітаційними плакатами, “прикрашений” численними бігбордами. З агітаційних машин оглушувала перехожих дика музика. Враження гнітюче. Я не пізнавала: хіба це той культурний, чистий, чарівний Київ, у якому ми вчилися в 60-х роках? Трохи далі від центру — купи сміття, страшенний бруд на зупинках транспорту. Стільки бруду я не бачила жодного разу, приїжджаючи в попередні роки в Україну.Вочевидь у вас знову настала епоха безкультур’я і руїни. І не дивно, бо з центру вашої столиці зникли всі книжкові крамниці, позакривали численні бібліотеки, художні майстерні, музеї.
