РОЗЧАХНУТІ ДОЛІ

“Тріщина через все життя” — так називається виставка, відкрита днями в Українському домі столиці. Розповідає вона про трагічну долю українських дівчат, яких примусово вивезли під час Другої світової війни до Німеччини. Виставка стала завершенням німецько-українського проекту, який здійснило Крайове об’єднання Райнланд, однієї з земель ФРН, за сприяння Євросоюзу. До проекту долучився Благодійний фонд “Україна-3000”. Урочисте відкриття виставки відбулося за участю голови Фонду Катерини Ющенко, представників дипломатичного корпусу Німеччини, української влади, громадськості.

Петро АНТОНЕНКООрганізатори проекту вирішили зібрати спогади українських жінок, яких зовсім молодими забрали на примусові роботи до землі Північний Рейн-Вестфалія. Виконавці проекту проїхали Україною і записали спогади колишніх бранок або їхніх дітей. Їх узяли за основу виставки, а також виданої в рамках проекту книжки “Тріщина через все життя” та відеофільму. 

Активну участь у проекті взяла представниця Міжнародної громадської організації українців “Четверта хвиля” в Німеччині Ірина Ястреб. Працюючи в структурах міністерства культури, вона водночас очолює громадську організацію “Україський дім” в землі Північний Рейн-Вестфалія. Торік пані Ірина організувала в Німеччині виставку про Голодомор в Україні, яка викликала значний інтерес німецької громадськості. А нині приїхала в Київ на відкриття цієї виставки. Що ж надихало представників громадськості Німеччини реалізувати цей проект? Насамперед почуття гуманізму, прагнення до очищення й недопущення повторення нацистської примари. Про гуманний аспект проекту говорив на відкритті виставки і голова Інституту національної пам’яті академік Ігор Юхновський. Він зазначив, що цивілізованість і велич держави вимірюються ще й тим, як ця держава вміє визнавати свої помилки, робити з них висновки. І тут Німеччина подає хороший приклад. Ці слова спонукають до роздумів: а чи вміємо ми цивілізовано визнавати власні помилки? Адже й зараз багатьох учасників боротьби з фашизмом не визнано ветеранами війни — йдеться насамперед про ветеранів УПА, учасників українського підпілля. Досі суспільство в боргу — моральному і матеріальному — перед жертвами комуно-радянських репресій та їхніми нащадками. Пограбоване не повернено, за роки й десятиліття поневірянь люди отримали жалюгідну компенсацію, якщо взагалі щось отримали. Два тоталітарні режими поламали мільйони людських доль. Це запитання не лише до України, більше — до колишнього СРСР та його правонаступниці Російської Федерації. Сказане стосується й цього проекту, доль десятьох юних українок (загалом до Німеччини примусово вивезли близько двох мільйонів краян). Не хочеться уподібнюватися тим, хто в запалі полеміки, справедливо засуджуючи комуністичний режим, мимоволі мало не відбілює нацистський, до речі, давно й суворо засуджений в Німеччині. Обидва режими були схожі за людиноненависницькою сутністю. Сутність радянського режиму виявилася й щодо колишніх бранців фашизму. Примусове вигнання, неволя обернулися для них тріщиною крізь усе життя. Невипадково частина бранців, як і військовополонених, після війни боялася повертатися на холодну батьківщину — там їх зустрічали як ворогів, як зрадників. І це тавро було на них не одне десятиліття. Та й не дивно. Сталінський режим ще під час війни оголосив зрадниками всіх, хто мав нещастя потрапити в полон. Більш того: зрадниками оголосили й ті мільйони людей, які опинилися на окупованій території. Хоч саме мирне населення, яке потрапило на два, а то й три роки під окупацію, мало б пред’явити претензії за це кремлівському керівництву, що за кілька місяців допустило окупацію мало не всієї європейської частини СРСР, кинувши десятки мільйонів людей на поталу окупантам. А після перемоги режим і далі тероризував людей. Багато довелося пережити й колишнім рабиням двох імперій. І все це — непроминущі уроки для сьогодення. Адже ми все ще зволікаємо з належною оцінкою комуно-радянського режиму.Хвилюючим був виступ на відкритті виставки голови Фонду “Україна-3000” Катерини Ющенко. Адже ця тема їй близька й болюча: і батька, й матір Катерини Михайлівни також вивезли на примусові роботи до Німеччини. Виставку “Тріщина через все життя” вже показали в Німечині. Тепер її експонуватимуть в Україні. Тисячі людей зможуть усвідомити, що таке тоталітаризм,  на жаль він досі у суспільній свідомості.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment