«ПИТАННЯ ЧЕСТИ СВОЄЇ Й СВОГО ПОКОЛІННЯ»

“Українці мусять всю енергію вложити в те, аби відогріти національне почуття, і з ним — почуття національної спільності, солідарності у різних частин українського народу та сконцентрувати, можливо, систематично і планово, національні сили тих різних частин на спільній національній роботі, яку нам висувають біжучі події на дневний порядок”.Михайло Грушевський

“Струси з себе рабський дух і научись більш шанувати себе, українська суспільносте, коли хочеш жити по-людськи і бути по-людськи шанована”.Михайло Грушевський

Ольга Манюк,науковий працівник Державного меморіального музею М. Грушевського у Львові, член “Просвіти” з 1989 р.Для України, для її будучини, утвердження державності жив і працював Великий Українець, автор 10-томної “Історії України-Руси”, перший Президент України Михайло Сергійович Грушевський.Мала батьківщина Михайла Грушевського — місто Холм, яке заснував і княжив у ньому король Данило Галицький. “Я був їх старший син, роджений 17 вересня ст.ст. 1866 р. в Холмі, де батько був тоді (дуже коротко) учителем греко-уніятської гімназії”. (Грушевський М. С. Автобіографія. Друкується як рукопис. — Київ, 1926 — с. 3—4).Виховували майбутнього вченого в українському оточенні, в українському дусі, особливий вплив на нього мав батько Сергій Федорович.Доля закинула Грушевських на Кавказ, де Михайло Сергійович закінчив Тифліську гімназію і прагнув якнайшвидше потрапити до Києва, що здавався йому “…огнищем української наукової й літературної роботи” (Грушевський М. С. Автобіографія).Навчаючись у Тифліській гімназії, Михайло Грушевський цікавиться всім українським, вдосконалює свою українську мову.“Монографії Костомарова. Записки о Южной Руси Куліша, збірник Січи Скальковського, Історія слов’янських літератур Пипіна, перші річники Київ. Старини, перечитані мною в рр. 1881-5, послужили провідними нитками моїх інтересів і планів… Я читав з сеї сфери багато… і збираючися в університет, розпоряджав солідним запасом знання фактичного і теоретичного” (Грушевський М. С. Автобіографія).На підставі читання М. Грушевський вже в гімназійні роки усвідомлює історичну несправедливість поневолення України Москвою, утиски української мови. Водночас вірить у відродження України та її мови.У вірші “Я малорос” (1883 р.) він пише:…Україна встанеІ знову воля запанує,Гордою хвилею по всій країніПолине нашої мови звук,Ми прапор свободи піднесемоІ вже не випустимо з рук.(Переклад Асі Гуменецької)Навчання у Київському імператорському університеті Св. Володимира,  наукова праця під керівництвом проф. Володимира Антоновича, робота в семінаріях, архівах Києва, Варшави, Москви були фундаментом наукової діяльності Михайла Сергійовича.Особливе місце в житті й діяльності Михайла Грушевського посідає Львів. Науковцеві було 28 років, коли, за рекомендацією Володимира Антоновича, він очолив кафедру всесвітньої історії зі спеціальним оглядом на історію Східної Європи у Львівському університеті. Тут він розгорнув велику організаційну й наукову діяльність.“Окрім університетських курсів, які мусіли забирати на перших роках дуже багато часу, я повів публічні виклади, взявся за організацію наукової роботи в недавно зреформованім, але зовсім ще не виведенім на наукову дорогу Науковім Товаристві імени Шевченка. Перейняв на себе редакцію Записок, а поруч них заложив (1895 р.) в Товаристві инші, спеціяльні публікації — Джерела до історії України-Руси, Етнографічний збірник й ин., сам займаючися редакцією їх перших томів”, — писав Михайло Грушевський в “Автобіографії”.“У Львові проф. Грушевський опрацював і видав кілька томів “Історії України-Руси”. “Написання суцільної історії України рано, ще в київських часах, стало моєю задушевною гадкою, до певної міри питанням чести своєї й свого покоління”(Автобіографія, 1906 р.).Професор Любомир-Роман Винар, засновник грушевськознавства, головний редактор “Українського Історика”, так характеризує цей період діяльності Михайла Грушевського: “Галицький період академічної й наукової діяльности М. Грушевського охоплював двадцять років, і в тому часі він присвятив усю свою творчу енергію і наснагу, щоб у Львові створити всеукраїнську академію наук, які промінювали б на усі українські землі і стали б основою українського національного відродження в XX столітті. Це була справжня золота доба його діяльности і творчости: Грушевський очолив Наукове Товариство ім. Т. Шевченка у Львові, причинився до створення Українського Наукового Товариства у Києві й очолив його… Винятково важливе значення для розвитку української історичної науки має заснування і діяльність Львівської історичної школи               М. Грушевського” (Винар Л. Михайло Грушевський історик і будівничий нації.—Київ, 1995).У Львові, спілкуючись із галичанами, вчений засвоює галицьку вимову, правопис і слововжиток, бо цією мовою навчали і здійснювали наукові дослідження.Михайло Сергійович був принциповим у справі вживання української мови як наукової. Про це свідчить позиція Наукового Товариства ім. Т. Шевченка щодо подій, які відбувалися на XI археологічному з’їзді (1897 р.) у Києві. Там ішлося про недопущення української мови на з’їзді: “…Справа визнання української мови як офіційної на з’їзді була не лише важлива для дальшого наукового розвитку українознавства, але також мала загальнонаціональне значення.На засіданні Історично-філософічної й філологічної секції НТШ вирішено не брати участи в Київському з’їзді, якщо українсько-руська мова не була дозволена для читання рефератів”. (Михайло Грушевський про українську мову і українську школу.—Київ: “Веселка”, 1991).М. С. Грушевський був почесним членом товариства “Просвіта” у Львові. Засновниками й активними діячами “Просвіти” були справжні патріоти: о. Степан Качала, Анатоль Вахнянин, Омелян Огоновський, Юліан Романчук та інші.“Просвіта” співпрацювала з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, головою якого 1897 р. обрали Михайла Грушевського. Вчений співпрацював і допомагав “Просвіті” матеріально ще з часу збирання коштів на придбання триповерхового будинку для “Просвіти” 1895 року (пл. Ринок, 10). “Просвіта” стала першою українською громадською організацією, яка спромоглася придбати власний будинок. Кияни привітали “Просвіту” з цією купівлею, передавши через професора М. Грушевського 3 000 крон. У двох кімнатах на другому поверсі розмістилося Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, бібліотека та музей НТШ.Члени НТШ співпрацювали з діячами “Просвіти” в організації відзначення ювілейних дат: всеукраїнської маніфестації до 100-річчя “Енеїди”, 40-ліття письменницької праці Івана Франка.У друкарні Наукового Товариства ім. Т. Шевченка коштом “Просвіти” видавали книжечки з історії України, літературознавства, з природознавства тощо.У фондах Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові є цікаві публікації, видані накладом, коштом та заходом Товариства “Просвіта”: “Илюстрована исторія Руси…” Олександра Барвінського (Львів, 1890), “Дві облоги Львова. Переяславська угода” за Миколою Костомаровим (Львів, 1905), “Ярослав Осмомисл (1153—1187)” Івана Крип’якевича (Львів, 1937) тощо.1934 року “Просвіта” видала портрет Михайла Грушевського накладом 1 тис. примірників.У Львові професор Грушевський познайомився з учителькою Марією Вояковською з Підгайчиків на Тернопільщині, одружився і прожив найщасливіші роки: “…а певною компензатою служила мені лише моральна опора, яку давала сім’я: “оженився я 1896 р. з Марією Вояковською, львівською учителькою, яка була вірним і тямущим товаришом мені в моїй діяльности, а 1900 р. родилася нам донька Катерина” (Грушевський М. С. Автобіографія, 1906 р.).Родина Грушевських спочатку винаймала помешкання, а з 1902 до 1914 року жила у власному домі на вул. Понінського. У цьому будинку створено (1998 р.) і відкрито (2000 р.) Державний меморіальний музей Михайла Грушевського.Михайло Грушевський — політичний і державний діяч, голова Української Центральної Ради.Про діяльність Центральної Ради і свою роль у ній Михайло Сергійович пише в “Автобіографії 1914—1919 рр.”: “Пробув я головою Центральної Ради тринайцять місяців, до кінця її існовання. Тяжке і відповідальне було те становище. Вороги українства, які і давніше пеклом на мене дихали, в своїм засліпленню вважали мене автором і українського руху, і винахідником української мови, тепер особливо всіли на мене своїми лайками і погрозами. А найтяжче ставало, коли не було згоди й між своїми — а так мусіло бути в міру того, як приходилось вирішувати ріжні питання дальшого житя. При тім же, хоч всяку відповідальність валили на мене, в дійсності мав я дуже обмежений вплив і то моральний тільки: юридично моя роль була чисто формальна, як голова Ц. Ради я проводив її збори та репрезентував її на вні. Рішала ж у всяких справах більшість, а вся екзекутивна власть була в руках Ген. Секретаріату” (Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності        М. С. Грушевського.—Київ: “Веселка”, 1992.—с.216).Ці слова співзвучні із сьогоднішньою ситуацією в Україні. Мав рацію Михайло Грушевський, коли писав: “Добре робити історію важче, ніж гарно писати її”. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment