ПРОВІНЦІЙНИЙ ПЕКАЛІВ ВІДЗНАЧИВ 500-РІЧЧЯ 

На нинішніх географічних картах України села Пекалова Млинівського району часто нема, бо воно — як горошина: 62 двори, 219 мешканців… Втім, за історичними надбаннями село поруч із найвизначнішими місцями давньої Волині. У сьогоденні Пекалів береже прадавню славу. Яскраве свідчення цього — урочистості з нагоди півтисячолітнього ювілею.Село Пекалів існувало у XV чи навіть XIV столітті, однак документальний відлік його історії починається 1508 року. Саме тоді польський король Сигізмунд підписав указ, в якому поряд із поселенням Млинів зазначено Пекалів. Цей запис зберігся в архівах: поселення як дарунок передано кременецькому намісникові Янові Монтовту з привілеєм, записаним у Литовському Статуті.Пекалів у Середньовіччі активно розвивався, впливав на життя інших поселень, зокрема й на сусідній Млинів, де 1780 року на замовлення графів Ходкевичів заклали палац, який вважали однією з найкращих споруд на Волині. Зведення цього замку своїм батькам Яну та Людвіці, які мали садибу в Чорнобилі Київського повіту, підказав їхній син, який мешкав у Пекалові над Іквою і називав довколишню місцину “райським куточком”.Пекалів мав кам’яну маєтність. І не лише кам’яну, а й глиняну. Пов’язана вона з іменем рідного брата імператора Олександра I, генерал-інспектора Костянтина Романова. Річ у тім, що Людвіка Ходкевич, познайомившись із великим князем, запросила його в гості. Тоді млинівський палац ще не добудували, і, щоб гостина пройшла на високому рівні, графське сімейство прийняло рішення звести глиняний палац на пагорбі у Пекалові. Долучили дві сотні селян із навколишніх сіл, і до зазначеної дати будинок був готовий.Відтоді у кожній розмові з поважними гостями Людвіка Ходкевич вихвалялася, що в неї був з візитом Костянтин Романов і що тепер про їхній рід знають у царському дворі.У Пекалові, за переказами, таборилося ополчення гетьмана Богдана Хмельницького. Підтвердженням часів козаччини стали знайдені на пекалівському березі Ікви козацькі атрибути, зокрема монети із зображенням Богдана Хмельницького з роком: “1648”. Найврожайнішим на монети був 1962 рік. Тоді село охопила “золота лихоманка”. А все тому, що під час осінньої оранки тракторист викопав давній скарб і на сотні метрів плугом порозтягував монети, зокрема із зображенням короля Сигізмунда ІІІ, датовані 1628—38 роками. У Пекалові розташовувалася одна з найбільших бібліотек Великої Волині, яка належала родині Ходкевичів і яку розграбували та спалили під час Першої світової війни. Село потрапило під масований артилерійський обстріл австрійських військ. Тутешні мешканці стали біженцями. Церковні дзвони для збереження довелося зняти й заховати. Центром духовного життя пекалівців був храм. Свято-Вознесенську церкву звели 1876 року на місці старої, збудованої 1750-го. Її освятили в ім’я святих безсрібників Кузьми та Дем’яна, у ній до Першої світової війни зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. Храм діяв до 1958 року, доки радянська влада закрила культову споруду. У серпні 1963 року купка атеїстів за підтримки місцевих чинуш вдерлася вночі у храм, осквернила його, знищила іконостас. Кілька ікон, плащаницю, хоругви, напрестольні хрести, килими, дарохранительницю вивезли і викинули за пліт церкви у сусідньому Хорупані.Після погрому в церковному приміщенні розташували склад райспоживспілки, потім колгоспну комору. На початку 1982 року робітники під керівництвом місцевої влади та партійного осередку тракторами розвалили церкву. Дерево вивезли на цегельний завод села Ігнатівки. Так закінчилася історія храму, який пережив дві світові війни.На початку 90-х років минулого століття на місці зруйнованого храму постала нова цегляна церква, освячена в ім’я святих Кузьми і Дем’яна.Найцінніший скарб села — його люди. Серед них — лікарі, педагоги, спортсмени, науковці. Особливо шанують тут найстаршого жителя — 85-річного священика Леонтія Тростянчука.Саме зі старожила почалося пошанування мешканців Пекалова під час урочистостей з нагоди 500-річчя. Грамоти Млинівської районної ради, районної держадміністрації під час свята отримали від голови райради Валерія Шинкаря та заступника голови райдержадміністрації Світлани Гасяк майже два десятки достойників. А доповненням до грамот стала подарункова книга “Поклик давнього дзвона” та бурштинова ікона Божої Матері із Предвічним Немовлям.Свято, головними натхненниками й організаторами якого були Хорупанський сільський голова Василь Андрієнко та бібліотекар села Пекалова Людмила Матвійчук, стало прикладом того, наскільки сучасники дорожать славними набутками. Це перше ювілейне пошанування Пекалова за всю його історію. Тож 500-літній ювілей відбувся, давши початок наступному півтисячоліттю.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment