І ДЗВОНИТЬ ПАМ’ЯТЬ  В НАШІ БУДНІ…

Олександр СТЕПАНЧЕНКО,голова Одеського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. ШевченкаДо 75-ої річниці Голодомору 1932—1933 років Одеське обласне об’єднання товариства “Просвіта” видало книжку Олекси Воропая “В дев’ятім крузі”. Її презентація відбулася під час проведення “круглого столу” “Голодомор 1932—1933 рр. Погляд одесита”. В роботі “круглого столу” взяли участь відомі одеські письменники, науковці, журналісти, історики.Олекса Воропай добре відомий в Україні як автор “Звичаїв нашого народу”, однак серед його творчого доробку є книжки, майже не відомі сучасному українському читачеві. Серед них “Вогні в церкві”, “Українські народні легенди”, “Ясир”, “Українські народні загадки”, “В дорозі на Захід”, “Пригоди Марка Чубатого”. Більшість цих книжок в Україні ніколи не друкувалась. 1953 року О. Воропай видав у Лондоні невелику, трохи більше 40 сторінок, книжку “В дев’ятім крузі” — одне з перших у світі документальних свідчень про Голодомор 1932—1933 рр. Завдяки перевиданню 1954 року англійською мовою, робота стала широко відомою. Так, Роберт Конквест у праці “Терор голодом” 37 разів посилався на книжку Воропая.Відомо, що Олекса Воропай народився в Одесі 9 листопада 1913 року. Дитинство минуло в селі на Херсонщині. Батько хлопчика походив з аристократичного роду. 1919 року був змушений емігрувати, залишивши родину в скрутному становищі.Закінчивши сільськогосподарський технікум, Олекса Воропай працював агрономом на Вінниччині, де його і застав Великий Голод. Спогади про ті часи Олекса проніс крізь усе життя і вже на чужині описав, що бачив. Голодомор став болем його серця ще й тому, що 1933-го померла мати Олекси.Епіграфом до книжки Воропай взяв вірш Юрія Клена “Терцини”:Вважай на магію         страшних чисел.Ось пекло, це землі         частина шоста,А край зелених верб         і пишних зел,Що скрізь його покрила         вже короста, —Останній в пеклі круг,         дев’ятий круг.1944 року Олекса Воропай з Одеси через Поділля, Галичину, Польщу виїхав до Німеччини. Почались роки поневірянь у таборах переміщених осіб (ці часи Воропай детально описав у книжці “В дорозі на Захід”). 1948 року родина Воропая переїхала до Англії. 1961-го в Мюнхені О. Воропай захистив докторську дисертацію. У 60—70 роки праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української еміграції, а й у науковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії. Помер Олекса Воропай 1989-го, а за два роки в Україні побачила світ його головна праця “Звичаї нашого народу”. Час повернення більшості праць Олекси Воропая ще не настав, але Одеська “Просвіта” зробила крок на цьому шляху.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment