НЕВТОМНО ПРАЦЮВАВ ДЛЯ НАШОЇ СПРАВИ

Оксана ТЕБЕШЕВСЬКА,с. Голинь Івано-Франківської обл.Пам’ять і почуття вдячності часто приводять нас до тих, хто працював для української справи: виборював волю, беріг мову — отой, ще донедавна останній, плацдарм української нації, ніс у маси світло знань. Серед них — родина Стебельських. Семеро дітей Іллі й Елеонори стали патріотами України. Це педагог, просвітитель, командир УПА Степан (псевдо “Хрін”), який загинув 1949 року, багаторічний голова управи НТШ у Канаді, науковець, доктор Українського Вільного Університету, графік, скульптор, громадський діяч Богдан, який жив і працював у Торонто, педагоги, активісти громадсько-політичного життя, просвітяни Роман, Володимир, Марія, Наталія й Ірина.Високу любов до рідної землі, народу, самозречену працю на благо людей сини і дочки успадкували від батьків. Хто ж він, Ілля Стебельський, який виховав для України таких дітей?Рід Стебельських походить із села Волоща колишнього Самбірського повіту (тепер Дрогобицького району Львівської області). Батько Іллі Федір народився 1835 року. Він був освіченою людиною. З 1853 до 1854 року при парафіяльній церкві в Лучинцях був піддячим, згодом  — дяком, а також навчав дітей “слаганію и читанію русскому и польскому”. 1898 року Ілля Стебельський, здобувши кваліфікацію вчителя, починає педагогічну діяльність. Працює в селах біля Рогатина (Куропатниках, Явчі), а згодом на Калущині, в селі Цвітова (тепер Івано-Франківська область). Ілля Стебельський навчає дітей грамоти, активно включається у громадське життя. У листі-повідомленні відділу читальні “Просвіти” в Цвітовій від 29 січня 1905 року, адресованому Головному відділу товариства “Просвіта” у Львові, читаємо, що на загальних зборах, які відбулися цього дня, після звіту голови читальні про роботу за 1904 рік “забрав голос п. Ілля Стебельський, учитель тутейший, і, вказавши на невідрадний стан русько-українського народу на полі економічнім, просвітнім і політичнім, загрівав присутніх, щоби не тілько они, але і їх жінки і діти, батьки і мами, словом, усі були членами читальні, бо тілько, як мовляв, через просвіту дійдем до лучшої долі. Реферат сей, триваючий понад годину, вислухали присутні з великим одушевленням і увагою”. На зборах звертали увагу й на те, що в селі процвітає пияцтво. Усі члени читальні присяглися не вживати горілки, а Ілля Стебельський пообіцяв “виучити читальників аматорське представленя “Перший горальник” і “На старости літ” — хотячи тим способом утвердити весь нарід, подібно, як се учинив був у Явчу повіту Рогатинського, за що, правдоподібно, і зістав звідти до нас перенесений”.Під час літніх канікул І. Стебельський відвідував у Львові курси бджолярства, а пізніше в Коломиї курси городництва.Документи того часу, які знаходимо у ЦДІА у Львові та в особистому архіві Іллі Стебельського, свідчать, що він завжди був у вирі громадського життя, умів організувати людей, зацікавити їх, дбав про зростання їхньої свідомості. Працюючи у Цвітовій, Ілля листується з Головним відділом “Просвіти” у Львові: пересилає внески цвітівських просвітян, повідомлення про загальні збори, річні звіти місцевої читальні. Народного вчителя постійно обирають головою просвітянських зборів, прислухаються до його пропозицій і порад, підтримують. Стебельський розмовляє з членами читальні, селянами про політичне й економічне становище в Україні, нагальну потребу освіти широких мас, пожвавлення культурного життя, закликає селян вступати до “Просвіти”. На V загальних публічних зборах членів читальні у Цвітовій, які відбулися 2 лютого 1906 року, за пропозицією І. Стебельського було прийнято ухвалу “заложити під його управою мішаний нотний хор читальняний”. Завершуючи збори, голова (І. Стебельський — Авт.) дякував присутнім “за численний уділ в зборах”, а ще більше за те, що вступають до “Просвіти”, звернувся з проханням, “щоби сходились усе так численно, учились, трудились, читали і радились, а тогди і овочі з праці будуть, і мусять бути, і наступить… красна доля, а “світ ясний, невечірний тихенько засяє”.Читальня “Просвіти” у Цвітовій з осені 1905 року почала “оживати” завдяки Іллі Стебельському. “Щовечора, спочатку потроха, відтак чимраз більше, почали сходитись до читальні, але все лиш тогди, коли дізнались, що є там учитель т. з. (І. Стебельський — Авт.), що є кому їм щось прочитати, розумного порадити, розповісти і поучити. Заохочення і праця щоденна — не раз від 5-ої години до 12-ої і 1-ої вночі — згромаджувала чимраз більше людей в читальні”.Стебельський створив у селі курс “анальфабетів”, бо майже ніхто не вмів читати і писати. З 41 відвідувача курсу 37 осіб навчилися читати і писати по-українськи. Всі вони стали членами читальні “Просвіти”. Наука на курсі відбувалася щоденно від 5-ої до 7-ої години вечора, крім суботи і неділі, бо в ці дні сходилися до читальні старші господарі. Ілля читав їм газети і книжки, розмовляли про політичне й економічне становище українського народу. Так селяни поступово починали розуміти потребу просвіти, ставали членами читальні.Ілля організував мішаний хор, “котрий вже на Св. Миколая ( в день храму) відспівав у церкві службу Божу, впроваджуючи людей в подив”.За почином Іллі було створено “Спілку ощадностей і позичок” системи Райффайзена, загальні збори якої відбулися 9 березня 1906 року. “А щоби нарід відвернути від корчми і пиятики, — читаємо у просвітянському звіті цвітівців, — учаться члени рівно ж під проводом учителя аматорського представленя “Перший горальник”, котре буде дня 15 мая, яко в річницю Свободи, відогране”. З ініціативи Стебельського заклали крамницю читальні, планували будівництво нового приміщення. І хоч наступного року Іллю призначають управителем школи в селі Томашівці-Кам’янці, зв’язки із “Просвітою” у Цвітовій він підтримував і надалі. У березні 1908 року Ілля Стебельський брав активну участь у перших загальних зборах під час відкриття читальні “Просвіти” у Томашівцях Середніх. У “Справодзданю” від 8 березня 1908 року повідомляється, що на зборах виступив “відпоручник філії товариства “Просвіта” в Калуши” п. Тарас Коритовський, який розповів про цілі товариства і обов’язки його членів, функціонування читалень у селах, вибір їхніх керівників, вирішення спорів, маєток. “По сім, — читаємо далі, — забирає голос п. Ілля Стебельський, управитель школи в Томашівцях-Камінь, і подає причини нашого занепаду та темноти, котрі усунути має на ціли читальня “Просвіти”. Дальше подає користі годівлі кріликів і плекання садовини; реферує справу заложення фабрики дахівок і купна машини, а наконець пропонує заложення склепу при читальні. По сім взиває до вписуваня ся в члени читальні, по чім вписалося 42 члени, між тим і члени-основателі”. Це ще одне підтвердження того, що роль Іллі Стебельського у розвою “Просвіти” в Калуському повіті (а вона тоді налічувала 13 613 членів) була вельми важливою. Цей невсипущий чоловік сам невтомно працював для української справи і вмів згуртувати, запалити до такої праці інших.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment