«ПРОСВІТА» ГОРОХІВЩИНИ: МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ

Любов ЛІЩИШИНА,голова районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка,м. Горохів, Волинська область15 РОКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЧАСІВ ПОЛЬЩІ (1921—1936)1921 року за сприяння священика Івана Вержбицького Горохівська “Просвіта” розпочала діяльність. Товариство із назвою “Горохівська повітова Просвіта” зареєстрував волинський воєвода 3 березня 1927-го. Напрям діяльності — культурно-просвітницький: діяли хоровий, танцювальний, драматичний, історичний гуртки, оркестр струнних інструментів. Оркестром та хором керував житель міста Горохова Грирогій Бакальчук. “Просвіту” очолював Осип Бакальчук. Аматори драматичного гуртка ставили п’єси “Циганка Аза”, “Пошились в дурні”, “Ой не ходи, Грицю”, “Назар Стодоля” тощо. Молодь, що була основою товариства, часто збиралась у міському парку, де співали українські народні пісні. Мала “Просвіта” і хорошу бібліотеку. На ті часи українська книжка була рідкісною, а Товариство вже тоді пропагувало твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Старицького, Марка Вовчка та інших українських авторів. Перші кооперативні курси, як свідчить тижневик “Господарсько-кооперативний часопис”, відбулися в Горохові 13 червня 1927 року. Їх влаштували “Просвіта” та інспекторіат Ревізійного союзу українських кооперативів з Луцька. Статут кооперативу “Споживча спілка “Добробут” (перший кооператив з обмеженою відповідальністю в Горохові) прийнято 14 квітня 1929 року на зборах, де головував Андрій Братунь, секретарював Осип Бакальчук. Споживча спілка мала магазин біля каплички. Зберігся протокол загальних зборів “Споживчої спілки “Добробут” від 27 березня 1937 року. Збори відкрив голова Надзірної Ради Андрій Могилецький. Склад президії: Максим Ящукевич, Андрій Ємчик, Осип Бакальчук. Присутні на зборах ревізор Ревізійного Союзу “Сполем” Адам Живяловський і 123 члени спілки. Розв’язували питання діяльності “Добробуту”. Показова історія просвітництва села Охлопів, для якого селяни збудували за рахунок добровільних пожертв і членських внесків приміщення Народного дому. Тут була і хороша бібліотека, яку селяни таємно закопали після закриття “Просвіти”. Це приміщення досі слугує громаді.Діяв осередок “Просвіти” в селі Уманці. Григорій Ліщишин (по-сільському Білий Гриць) подарував землю під будівництво церкви. У 30-ті роки ХХ ст. тут діяв драматичний гурток, у стодолі Михайла Ліщишина (сина Григорія) ставили українські п’єси. Після Другої світової війни сім’ю Ліщишинів репресували.Активно діяла “Просвіта” в селі Брани. При ній працювала бібліотека, якою на громадських засадах завідував бухгалтер кооперативу “Надія” Антон Христин. “Просвіта” мала власне добротне приміщення, збудоване на кошти кооперативу, працювали гуртки художньої самодіяльності. Як свідчать архівні документи, 1930 року в Горохівській повітовій “Просвіті” було 48 осередків і філій, в яких налічувалось 1967 членів. Невелика кількість збережених документів діяльності Товариства засвідчує про відзначення Шевченківських днів. Яскравий приклад — підготовка і проведення заходу в селі Угринів. Голова ради місцевої “Просвіти” пан Глущук звернувся до ради повітової “Просвіти” про надання дозволу на відзначення Шевченківських свят з програмою, де передбачено, що “Панахиду в українській мові відспіває український хор і відслужить місцевий парох о. Всеволод Зелинський”. Отець-парох був відомим українським патріотом. Його, як і більшість активних просвітян, замордували енкаведисти.Документи свідчать, що найдовше, до 1936 року, на Волині проіснувало товариство “Горохівська повітова Просвіта”.“Рідна хата”, радикальніша організація, утворилась у Горохові у 1936—1937 роках. Основою “Рідної хати” стала радикально налаштована молодь, а очолив її житель Горохова Микола Баламут. Ось імена самодіяльних акторів “Рідної хати”: Антон Скібицький, Федір Стопачинський, Фома Якушевич, Поля Небожинська, Антон Голдованський. Своєрідною традицією для “Рідної хати” стало щорічне святкування Шевченківських днів.Після ліквідації “Просвіти” польська окупаційна влада дозволила створювати “Просвітянські хати”. І хоч у них влилося чимало свідомого українства, проте досягти успіху в праці на ниві національного відродження і виховання силами “Просвітянських хат” не вдалося. Відзначення Шевченківських днів відбувалося в багатьох селах Горохівського повіту. Наприклад, хором при “Просвітянській хаті” в селі Скобелка керував горохівець Григорій Бакальчук. І хоч Шевченківські дні відзначали в селах повіту, вони не були такими національно орієнтованими, як ті, що їх організовували і проводили просвітяни.1937 року в Горохівському повіті діяло три осередки Волинського українського об’єднання “Просвітянська хата”.Товариство “Просвіта” на Горохівщині багато зробило для усвідомлення національної гідності українців, наш край став колискою національно-визвольних змагань.15 РОКІВ ОНОВЛЕНОЇ“ПРОСВІТИ” (1993—2008)Частково відновила свою діяльність Горохівська “Просвіта” 1989 року. Було створено Товариство української мови, яке очолила вчителька Горохівської середньої школи № 1 Людмила Мудрак. Активну участь брали Михайло й Анастасія Рощини, Андрій і Петро Криштальські, Василь Фещак, Олег Бакальчук тощо.1991 року на І Форумі інтелігенції району Товариство української мови було реорганізовано у товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка. Так через 55 років на Горохівщині “Просвіта” воскресла.На ІІ Форумі інтелігенції району 6 березня 1993 року було створено районне об’єднання ВУТ “Просвіта”. До складу ради увійшло 13 активістів, серед них Валентин Янюк, хірург центральної районної лікарні, Василь Фещак, вчитель Горохівської середньої школи № 2, Микола Паляничко, голова селянської спілки “Зоря”, Феофіл Захарчук, учитель, нині пенсіонер, отець Андрій Сидор, настоятель Свято-Вознесенського храму, Олег Бакальчук, виходець із родини просвітян 30-х років.У грудні 1995 року проведено ІІІ Форум інтелігенції району, де засновано районну організацію Конґресу української інтелігенції, яку очолила Зінаїда Левчук, редактор газети “Горохівський вісник”.Пошук і впровадження нових форм культурно-просвітньої роботи дали результат. Заслуговують на увагу громадськості зустрічі за “круглим столом”: “Про неприйняття силових дій у міжконфенсійній діяльності” (1997), “Інтелігенція і влада” (1998), “Політичні партії і громадські організації району — виборам Президента України” (1999), “Місцеве самоврядування: гарантії діяльності, принципи здійснення, відповідальність, проблеми” (2000), “Еліта, чи проблема будови суспільства” (2003).Горохівщина — батьківщина лауреатів Національної премії України імені Т. Шевченка Євгена Сверстюка і Василя Слапчука. Тож з ініціативи районного об’єднання проведено зустрічі з ними. Організовано презентації книжок Петра Боярчука, Андрія Криштальського, Євгенії Лещук, Олени Криштальської, Івана Гришая. Усі вони родом з Горохівщини.Щорічно відзначаємо День української писемності та мови. Організовано презентацію книжок, які надіслала з Канади наша землячка Надія Шаварська — уродженка       с. Журавники, тепер співробітниця Товариства “Волинь” у Вінніпезі.Просвітяни беруть участь у відзначенні національних і календарно-обрядових свят. Аматори літературного театру долучилися до збору коштів на спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в Горохові. На території району є пам’ятники Шевченку в Горохові, Берестечку, в селі Угринів.“Просвіта” підтримує літературні конкурси “Неповторність”, “Казку складаю сам”, “Легенди рідного краю”.Відзначаючи 140-річчя “Просвіти”, сподіваємося на кращі часи. Працюватимемо задля збереження рідного слова, розвитку національної культури, утвердження української державності.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment