Павло ВОЛЬВАЧ* * *Віриться не вітрові — стіні. Сивині — по літах і по зимах.Але ж ніч!.. А в ніч течуть вогні,Скришуючи розпачі на згинах.Наслухай: дотлілу оболоньЖивить гул зі сподів незатвердлих.Невловимо — так, як біля скроньЗавитками в’ються кращі з мертвих.І вустами куль і межирічШепотять. А луни — у крові нам.Адже Україна… Адже ніч…Невловимо?Дарма. Україна.* * *Прийшов і станув морок зусібіч.І ти стоїш у мене під повіками.Зчорніле місто дивиться на нічГустими помаранчевими вікнами.Під синє небо сніг так біло ліг, Набившись густо світу в плоть залізну.А світ отой і вичахлий наш гріхХтось розгляда через небесну лінзу.У світі цім нам холодно обом.Чужі слова, шляхи і підприємства.Та, кажуть, щось міняється, бо онЗіходить зірка. Кажуть — віфлеємська. * * *Час іде. Тужавіє потрошкучар цих невигадливих споруд.Місто все в меморіальних дошкахвіршів, що примарились отут, де здавен прокляття й силу Сходувсотував у кров і все беріг,душу, ніби череду у шкодупотайки пускаючи у гріх.І шматки себе в жіночі вічіклав і крав жагу та кольори.Потьмяніле те десятиріччяпокотилось пляшкою з гори — повз нові шляхи й законодавства, але й на межі тисячоліть, має платтям дівчина грудаста, має… Бо куди ж її подіть. І, п’янка, тремтить у кожнім нерві, і, не розбираючи шляхів, плине щем у повітовім небі,над чаклунством верхніх поверхів…* * * Той полин біля рейки — вже Київ.Київ — рейок знервована ртуть.Ну, так що ти там мріяв? Такий він?К бісу мрії. Тут просто ж и в у т ь.І снують про минущі і марні, І, як всюди, без краю й кінцяВипускають його трупарніСизі тельбухи сизим мерцям.І криваві сюрреалістиРіжуть десь немовлят на шматки, І поетів набилось в це місто, Під його кам’яні завитки…А безсмертя… Куди ж тут подітись, О, столице розчарувань!Дай надихатись. Дай хоч погрітисьВ теплім літі золочених бань. * * *Я іноді пригадую той часІ жовтий світ дитинства. Адже жовтимБув дім той, із якого вже пішов ти.Дім жовтим був. І чорним — керогаз.Ще в пам’яті — лиснючий коридор.На жовтім — чорні стовбури акацій.Під ними — ми, сини одної з націй, Що все ще “нє сложилась до сіх пор”.Та матері на лавці у дворі.Євреї… Пияки… Злочинці карні…Пахучий полубокс у перукарніТа по дахах — цегляні димарі.Ото — початок. Ми звідтіль. ОтоВсе завдяки сирим і тьмяним мурам.Хоч світ був невигадливим і мурим, Як старомодне драпове пальто.Ми живемо. І дні у смерть течуть.Баркаси глухо б’ються в ЛісабоніБортами в сірих досвітках. СолоніСичать вітри, та нам сюди не чуть.Ми назавжди застрягли тут, хоч плач.Та все одно — показують “vicktory”Обом нам наші пагоди прозорі — Опори електричних передач.* * *Каравело гріха, що нізвідкиУвірвалася — стриму нема.Смітника фіолетова квітко, Що була мені за діамант.Дай забутися. Треми невловніТих очей, може, що й залата, І лушпиння з пітної долоніВ сіре небо птахами зліта.Може, вдасться узяти й запитиІншим поглядом, спиртом, Дніпром…Хоч безсилі усі краєвиди — В них під шкірою — теж твоя кров.* * *37-річний хлопецьв напівтемній високій кімнатівікна якої виходятьу київський дворикз трьома каштанами і дикою грушею — Це — яз кімнати чи кухні дивлюсяна єгипетську амбасадуна довгі вікна в дореволюційних стінахщо відлунюють тріском наївних набоїв доби УНР(до всього до будь-чого що тут зрослопасує префікс “не”) П-е-е-а-а-а-вєл! — кричить хазяйкаколи дзвонить найкраща жінка у світічиї очів які я падавне дають западатись в пеклоІ ніхто мене тут не бачитькрім неї й Богакнижка Еліота? — ну що там Еліоттак — якийсь Штонів знайомий…* * * тінь твого дихання лине сюдитінь твого крокув каре візьми залети упадитеж кароокачас що потоншав плече замастивтиньками віднята сповиває міста і мостимрія надсвітняз’явишся! свінеш!над тлумом отихкінних і пішихтам на воротах на золотихнайзолотіших…* * * Зажовтіло сонце і країни ласіДесь мені принишкли за тремким горбомНаче зранку випити раптом грамів скількись —Лагідна під пахвами течія життяЛегше уявляється хтивою й нагоюНавмання побачена вибрана з жінокВипукле сьогодні твердне під ногоюІ моє колишнє поряд — у меніВижовклий посріблений день лежить хитаєтьсяЙти мені так весело десь мене та ждуть Там Поет вінгранний з Миколаєм в головахІ розмова кольору неба й тютюнуТільки трішки жаль мені що немає наче бПоряд тих з ким схожий був з ким недбало йшовВсіх би їх повизбирать для таємних значеньХтось же їх вколов мені попід саму кров * * *Миколі ВІНГРАНОВСЬКОМУ, незникомомуДень стоїть до небес. А канапа пуста.Ви вдихнулись в раптовості світу.У тремтіння листа, в білостінні міста, Що під вечір оранжево світять.Ще відходить мені від “нема”, як від сну, І кімната провітриться від тютюну, Та вже видива вигнули вії:Десь, як закрут ріки, слова м’ята і сіль, Чомусь дотик щоки, чомусь срібна таріль, І червоне вино пружношиє…Ви такий мені є — над плачі і платки —Фіолетово-флейтова музика.З позаземних рівнин золоті завитки, І у хмар ваших губи усміхнені.От і все. У своє знов мій мріється шлях.Повз вечірнє розвітрене дерево…За горби, за міста в золотавих джмелях…Синьо світиться вами душа по краяхІ веде все, й витає попереду…* * *Дбав про тебе Господь повітових небес,Вириваючи плоть з доль чужих і словес, Де повітря покраяне висками фрез, Там, де готика труб, де стоїть ДніпроГЕС.А за тім’ям лишалися хаос і чад.Долі й болі лишились хрестами стирчать.Понад план чавуни, п’ятирічки, парад —Десь пливуть в позапросторі. Може — над…Де, крім них, розчинились верстати й шприці, Пружні перса, пляшки, мікрофони в руці.По асфальту розплескані очі краси, Нецензурні чиїсь голоси……Ну, а, може — зостались? Сховались за ріг?Невідомо. Незвідано. Тільки пан-БігПам’ятаючи все, пам’ятаючи всіх, Визначає ходу твоїх злодійських ніг…* * *Василеві ГЕРАСИМ’ЮКУХвости павині розпуска узвіз,зернисте світло сіється навскіс,на брук, на пруг, на світ поза світами — там, де зміліли шрами ножові, де майже всі зробились неживіз тих, що заповідалися братами. І самота такої глибини,і тиша з тиш — чуть, як тремтять тонипідземних кровотеч і горніх русел.Посходились в одно, над злото бань всі басамани спроб і осягань, і заплелись в лілово-чорний вузол… Із грізних піль, з таємних сновидіньурочих наснувалося промінь(летючі тіні — маєстати наші)…Прочувані тепер, і не тепер, світають з льодянистих стратосфер зотлілі сторінки і патронташі. Отак: синьотабунний часоплинярами з глин, дощами із краплинпройшов і став. Тепер твоя година.Діткаючись полічених волось,шепоче хтось (о, ні, то не здалось!..), що кров твоя таки не самотинна.* * * старозавітний свій убір згадаю зором між пісків і червоних гіротак як опріч до сих пір сковзало море і все неначе вже булота буде й після хтось фараон комусь абослуга нубійськийЗ жовтоєгипетської млиу жолоб часуякі б моря не протеклилюдського м’ясаДовік — немає в тім різниць — аж до останку — хилитися, згинатись ниць попід вагою колісниць/рахунків/банків Допірамідна вагота. А лет — заказано.Хоча — не так… Ота плита — (вже відривається п’ята) — де був помазаний…* * * З усіх чорноземів і трав,з усіх пустель асфальтів мерхлихзбирать живих — між краму й справ — й густих, неначе трави, мертвих.“Пусти мій…” — в позамежну глибшептати в мариві-хотінні,й брести — самі собі єгипт — по власній темряві судинній. * * *То і є маєстат — круч окрилений крилас.Прямооких відлунь зарубцьований слід. Що мовчать тобі все, що не відговорилось,Що під шкіру лягло, ніби ріки під лід.Ну отак воно є. Кліпи. Зблиски. Узвози.Піднебесні вузли. Приколінний полин.Запиши запівнічну відозву венозну.Запиши. І завчи. І спали.Вичакловуй, танцюй… В пальцях ритми незримі.Смерть німує, бо струми таємні — дощем. Улови — з ворожби! — розворот Чигирину,А за тим чигрином — ще неміряно, ще…
