МОВБИ НЕМАЄ ОБЛОГИ

Ніна ГНАТЮКУ передмові до книжки епістолярію Івана Світличного відомий літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайлина Коцюбинська так написала про цю яскраву  особистість, виняткові риси його характеру: “Уміння стати над обставинами. Вірність справжнім, неминущим духовним цінностям”.Листи для Івана Світличного, в’язня сумління, були “духовним опертям й захисним панциром, інструментом творчої реалізації й  життєдайного спілкування духовно споріднених людей”.І хоч як гнітила його чужина, відірваність від рідної землі, мови, культури, ці листи надзвичайно світлі, просякнуті гумором, непідробною щирістю і вірою у ту справу, якій віддано життя. “Страдником я не почувався ніколи, й у нагнітанні страхів є щось фальшиве”.Навіть в умовах табору, заслання Іван Світличний напружено працював, багато читав. У його листах — десятки імен  видатних філософів, письменників різних епох.Перебуваючи на засланні, замовляє дружині й друзям словники, класику, твори сучасних письменників. Коло його зацікавлень величезне: В. Фолкнер, Т. Манн, О. Блок, М. Монтень, М. Пруст, А. Ахматова, А. Платонов, І. Жиленко, О. Сулейменов. І хоч він, людина енциклопедичних знань, на засланні працював сторожем ПМК, замовляв через “Книга—поштою” велику кількість періодики, наукових видань. Він живе за своїми внутрішніми духовними законами — “мовби немає облоги”.Іван Світличний уважний до своїх духовних побратимів, цікавиться всіма найзначимішими книжковими новинками. 15 лютого 1979 року пише дружині до Києва: “Лукашів переклад “Декамерона” — понад усякі похвали. Щось просто неймовірне! Жодного іншого перекладу такого рівня я не знаю”.Був дуже уважним, прагнув усіляко допомогти всім, хто теж потерпав, як і сам. У листі до Євгена Сверстюка, який відбував заслання в Бурятії, писав того самого 1979 року: “Висилаю тобі бандероль із настоєм золотого кореня. Це рідний брат женьшеню, тут про нього легенди ходять”. І додає рецепт вживання  ліків.У листах Івана Світличного, хоч ідеться про справи серйозні, іноді навіть трагічні, чимало гумору, іронії. Ось рядки з  листа від 6 листопада 1979 р. до Зиновія Антонюка в Іркутську область: “Повідомляю, що в Києві днями арештовано М. Горбаля за… зґвалтування (кого — не знаю, може, так само, як Остап Вишня хотів зґвалтувати Клару Цеткін)”.На презентації другого тому епістолярної спадщини І. Світличного, що відбулася в Національному музеї літератури, виступили упорядник видання Михайлина Коцюбинська, правозахисник Євген Сверстюк, доктор історичних наук Сергій Білокінь, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАНУ Микола Жулинський, художниця Людмила Семикіна. Артист, лауреат літературної премії ім. Василя Стуса Кирило Булкін прочитав переклади І. Світличного. Особливо запам’яталися слова правозахисника Семена Глузмана: “Дивна країна. Галасливі нікчеми, покликані визначати “Великих українців”. І визначать… Якась мішура, дешева і блякла…Мудрість розмовляє неголосно, рухається повільно. Мені пощастило — я довго жив поряд з Мудрим, всотував його слова, запам’ятовував жести, вчився на його думках. Мудрий любив свою спотворену непам’яттю країну, але не був люблений нею. Така доля. У вас, читачів, є шанс: доторкнутися до Мудрого. Зробіть це”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment