«З БОЖОГО САДУ»

Упродовж цього року наші читачі мали змогу ознайомитися з розділами книжки Андрія Топачевського “З Божого саду”. Сьогодні завершуємо серію публікацій. Ми вдячні Андрієві Олександровичу за надані матеріали і бажаємо, щоб його книжка якнайшвидше побачила світ.

Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ

ТАКІ ПРОСТІ Й ТИХІ

Закінчення. Поч. у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17, 19, 22, 24, 26, 28, 31, 33, 35, 36, 39, 41, 44, 46 за 2008 рік.Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.Від Матвія, 10 : 16

У своїх настановах апостолам Ісус говорить про голубів як про невинних, тобто чистих і незлостивих істот. Уподібнюючи неофітів християнських до цих птахів, Син Божий уживає поширені в народній свідомості, а тому ясні образні порівняння. У різних українських перекладах Євангелія це звучить також: прості, як голубки або тихі, як голуби. Яка розмаїтість лагідних прикмет! Цим птахам у Святому Письмі приділено більше уваги, ніж багатьом іншим тваринам. Повага до голубів засвідчена у пророчих та історичних книгах Біблії, з особливою любов’ю згадано їх у Книзі Псалмів і Пісні над Піснями.Ще за часів ранньої античності спостережливі власники свійських голубів помітили в них риси шляхетності, незвичайні для інших тварин. Паруються вони надовго, переважно довіку. При цьому обидва птахи виявляють зворушливу подружню увагу і ніжність. Взаємні дотики дзьобами до шиї й голови нагадують поцілунки; голуб нерідко годує свою подругу. А під час висиджування пташенят, яких не буває більше двох, голуб не дозволяє голубці покидати гніздо, по-чоловічому піклуючись про неї; коли ж та не слухається — б’є крилами. Відпускає тільки попоїсти, але тоді сам сідає зігрівати дітей, що з’являються на світ зовсім безпорадними, наче людські немовлята. Протягом першого тижня обоє птахів годують їх особливим “голубиним молоком”, що утворюється у підшийках батьків. Усе це дивувало античну людність, відповідало патріархальним уявленням про родинне життя. Та й сучасний вислів “усе, крім пташиного молока” підкреслює вишуканість харчування голубенят.У давнину навіть існувала думка, ніби лагідність голубів пояснюється відсутністю в їхньому тілі жовчі, з надміром якої чомусь пов’язували погану вдачу. Так гадали і наші предки понад тисячу років тому, коли княгиня Ольга зажадала 946 р. від Різдва Христового викупу у вигляді голубів, які жили в кожному дворі. Про це свідчить “Повість минулих літ”, складена ченцем Нестором. Та вчені-орнітологи виявили, що подібне твердження не зовсім справедливе, бо в голубів хоч і нема жовчного міхура, та з травленням повний гаразд саме завдяки цій рідині. Адже дорослі птахи живляться досить грубим харчем, переважно зерном та насінням бур’янів. Хліб та інші крихти з людського столу для них — делікатеси.Ще одна цікава риса вирізняє дикого, чи то здичавілого у наших містах і селах голуба з усіх інших птахів, що живуть гуртом і літають зграями. На відміну від ворон, граків або горобців, голуби ніколи не галасують, зберігаючи майже повну мовчанку. І тільки упадаючи біля своєї пари, голуб мелодійно туркоче (за приказкою: “Голубець гукає, як пари шукає”). Коли ж минає залицяння й надходять буденні клопоти про нащадків, самець замовкає, гідно несучи подружній тягар.Неважко здогадатися, що йдеться про всім  відомого  с и з о г о  голуба. Тримаючи цього невеличкого птаха біля себе протягом тисячоліть, людина вивела різні його породи, що відрізняються забарвленням голови, шиї і грудей, довжиною махових і хвостових пір’їн та ще — своїми здібностями. Декоративні породи мають оригінальний зовнішній вигляд, спортивні — високо, стрімко й красиво літають — линуть. Поштові ж мають виняткову пам’ять, миттєво орієнтуються і можуть повернутися додому звідусіль, куди б їх не завезли. Цим крилатим поштарям у минулі століття за відсутністю телекомунікацій доручали термінові й таємні повідомлення. Вони сприяли зустрічам закоханих, викликали допомогу до оточених ворогами міст. А 1943 року голубка, пролетівши сотні миль над Північною Атлантикою, принесла записку, якою врятувала команду підводного човна. За це їй було споруджено бронзовий пам’ятник на військовій базі.Та перше в історії важливе повідомлення принесла голубка, випущена старозавітним Ноєм. Вона повернулася, тримаючи у дзьобі оливкову гілочку зі звісткою про те, що спала вода з-над землі. Саме з неї й малювали художники минулого століття славнозвісних “голубів миру”. А співець Псалмів Давидових скрушно звертається до Господа: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! Це зайвий раз переконує, що від прадавніх часів люди люблять цих птахів за вірність своїй оселі й навіть довіряють їхнім крилам власну долю. Образ голуба любий і близький євангелістам. За свідченням Луки, Іван Хреститель побачив, як після охрещення Ісуса Дух святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб… (3 : 22). У переказі євангеліста Івана це звучить так: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, з неба… (1 : 32).Батьківщиною сизого голуба вважають Середземноморські країни, а це — південь Європи, Єгипет, Палестина, Туреччина. Називають його ще й  с к е л ь н и м  голубом, бо влаштовує гнізда в кам’янистих урвищах, куди не зазирне гостре око шуліки і не дотягнеться кігтяста котяча лапа. Це знали й автори Святого Письма: “…будьте, немов та голубка, що над краєм безодні гніздиться” (Єремія, 48 : 28). Ця звичка вільних предків допомогла сизарям чудово пристосуватися до нових умов, зайнявши карнизи та балкони міських кам’яниць. Та й з харчем пощастило: навряд чи в Україні є хоч маленьке містечко, мешканці якого не годували б здичавілих голубів. Справжніх же диких сизарів у нас можна бачити тільки в гірському Криму, де вистачає скель і урвищ, та й зима тепліша.Обидва інших голуби,  с и н я к  та  п р и п у т е н ь,  або  г р и в а ч,  перечікують холоди у теплих краях. Восени, перед відльотом, сім’ї припутнів збираються у зграї й мандрують ланами на південь. У цьому вбачали волелюбність: “Козак, як голуб — знявся та й полинув”. Частина летить уздовж Дніпра і далі через Крим, інша — Кавказьким берегом до Батумі й Трапезунда. Звичайно, з багатьма пристанками на відпочинок. Чи швидко? Відстань від Києва до Ялти вони, не поспішаючи, долають за два тижні.Синяк і припутень  у містах та селах ніколи не гніздують. Не маючи нічого спільного зі звичайним сизарем, вони не знайшли в людини захисту й досі лишаються ласою дичиною. І зустріти їх не так просто, як зледащілих міських сизарів. Криються по лісах, особливо під час парування та доглядаючи малечу. Синяк, чиє блакитно-сірувате забарвлення відповідає назві, селиться в дуплах старих дерев. А гривач-припутень з білими плямами на шиї та крилах мостить гніздо на гілці або верхівці. Як і всі голуби, він майстер невеликий і просто складає сухі гілочки, нічим їх не скріплюючи і не встеляючи. Назва ж “припутень” означає “дурник”, але це несправедливо: мисливці розповідають, як важко помітити цього чималого, завбільшки з ворону, птаха. А влучити — й поготів, бо стрімко летить поміж дерев, круто повертаючи з боку в бік. Коли ж весною з лісової хащі до вуха долине його гучне “гуу-гу-гу”, вважайте, що вам поталанило не менше, ніж почути багаторазове “ку-ку” від зозулі, що віщує довге життя. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment