«МИ ЗА УКРАЇНУ ГОЛОВИ ПОКЛАЛИ»

Михайло ВАСИЛЕНКО,м. Київ Одвічна боротьба українського народу за визволення з-під чужинського ярма завжди плекала своїх героїв.  Одним із них був провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Про сина українського народу, який до останнього подиху залишився вірним українській національній ідеї, журналіст із Галичини Василь Нагірняк видав книжку “Во Славу Золотого Тризуба” (Івано-Франківськ, “Лік”, 2008).Як свідчать історичні джерела, а не московські маніакальні ідеї й антиукраїнська пропаганда, що виливається з усіх усюд на наших співвітчизників, українці, керовані визвольною національною ідеєю, ніколи не переставали боротися за свою самостійність і самодостатність. Життя і діяльність одного з найвидатніших політичних і громадських діячів ХХ століття, провідника ОУН Степана Бандери та його жертовна боротьба за вільну і незалежну самостійну Українську державу — зразок для всіх поколінь українців, у яких одна земля, одна Батьківщина.Українській нації потрібна правда не лише про визвольний рух, історію боротьби проти окупантів будь-якої масті чи “отечественних” душогубів, а й неодмінно зразок наслідування для подальшої боротьби за незалежність, створення справдешньої України. Книжка Василя Нагірняка про провідника ОУН — насамперед для молоді. Адже ніхто не зможе заперечити, що ще довго Україна матиме одвічних ворогів. Та й невідомо, скільки ще людей впаде на цім полі крові й боротьби. Здається, що В. Нагірняк наново відкриває сторінки національно-визвольних змагань на чолі з провідником. Можливо, автор цього художньо-публіцистичного полотна пише надто пафосно, але, витриманий в біографічному стилі, твір привертає увагу. Акцентовано на самовідданості героя поставленій меті, його жертовності задля великої справи — визволення українців з чужинської неволі.Як зізнається автор, досі він знаходив лише епізодичні описи життя і боротьби Степана Бандери. Художнього твору про провідника ОУН не зустрічав. Відоме дослідження за редакцією Д. Чайковського “Московські вбивці Бандери перед судом” (Українське видавництво у Мюнхені, 1965. – 728 с.; Дрогобич: Бескид, 1992).  У художньому дослідженні В. Нагірняка, який видрукував лише першу частину — 150 сторінок — трилогії, постають епізоди дитинства, юності, шкільні та студентські роки майбутнього провідника, розгортаються драматичні львівський і варшавський процеси над ним. Ув’язнення, очікування смерті, рокованість буття не спиняли його самовідданої боротьби за волю України.Степан Бандера прожив лише 50 років. Від 1 січня 1909 до 15 жовтня 1959-го, до того фатального пострілу запроданця Б. Сташинського. 24-річним Сепан Бандера стає крайовим провідником. Отже, лише чверть століття свідомої боротьби. Із них кілька років ув’язнення. Польська окупація, гітлерівська, більшовицька… А яка сьогодні? — навіює думку автор повісті читачеві. Що робити? — постає одвічне питання перед українськими патріотами у незалежній державі. І тут знову на повен голос звучить, уже вкотре, заклик до об’єднання, до консолідації патріотичних сил.  Василь Нагірняк спробував розкрити деякі причини трагічних помилок та недогляду в цій боротьбі: розрізненість українських вождів, їхнє невміння забути особисті образи, непомірні амбіції… Овіяні немеркнучою славою і нечуваним героїзмом, пише В. Нагірняк, безстрашні українські повстанці з’являлися перед ворогом несподівано і громили його нещадно, адже воювали на своїй землі. Українці заявили світові про прагнення власної держави, як і сьогодні, як століття тому, як і в усі часи визвольних змагань.Як бракує нам, сьогоднішнім, отже, і майбутнім, наголошує автор, геніальних українських умів, що вели за собою бойові загони Української Повстанської Армії, здобували величні перемоги… Можливо, найбільші вони були під булавою Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Івана Сірка? А може, Тараса Шевченка, Івана Франка й Лесі Українки, яка запитувала, чи всі ми одностайно станемо до лав борців за Україну. “Хто ж то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?” — говорить Іван Франко вустами захисника покривджених, героя повісті “Перехресні стежки”  адвоката Є. Рафаловича. Такі, як ці наші світочі: Тарас Шевченко й Іван Франко, Симон Петлюра і Євген Коновалець, Роман Шухевич і Степан Бандера. Надзвичайно цілеспрямовано вказували вони нам дорогу: друзі-українці знову разом… І знову — боротьба… Вічна боротьба.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment