Ходить юний Новий рік
Попід нашу хату,
Тож запрошуймо усіх
Йти колядувати.
Щоб ви міряли
Щастя низкою
А малих діточок,
Гей, колискою,
Щоби кожна жона
Так цвіла, як весна,
А кожен чоловік
Щоб прожив 100 літ!
Будьте веселі й багаті,
Як осінь на Прикарпатті!
Будьте такі здорові,
Як зима у Чорногорі!
Та й випийте повну чарку
За щастя й здоров’я,
Я ж Господа звеселити
Солов’їв підмовлю.
Рознесу я поміж друзі
Радісні привіти
Іди, моя віншуванко,
По цілому світу.
Іди, іди, віншуванко,
Від роду до роду:
Навіншуймо пісень, танців
Нашому народу.
Навіншуймо пісень, танців,
Навіншуймо слави!
Навіншуймо юним іти
На великі справи.
Щоб вони страхів не знали,
Ані лихоліття,
Аби росла Україна
З століття в століття.
А як вона рости буде,
Та як буде в цвіті,
То ніколи не забуде,
Що живем на світі!
Степан ПУШИК,
лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка,
заслужений діяч мистецтв України, м. Івано-Франківськ
2009 рік
Дві тисячі дев’ятий рік,
ти Мінотавра правнук кревний?
Чи молодий і сильний бик,
якого пограйки красиво і натхненно
протне, прошпажить й кине на арену
тореадора переможний крик?
Дві тисячі дев’ятий рік,
чи, може, Зевс ти у подобі зубра
і йдеш узять жону собі для втіх —
цнотливу, лагідну, вродливу, мудру?
А за любов, як справжній чоловік,
ти кинеш їй під ноги материк?
Дві тисячі дев’ятий рік,
а може, ти не Зевс, не Мінотавр,
а віл,
що йде селом, загубленим між трав,
між трав і бід, між сліз і мрій?..
Ти Віл отой,
якому стане і снаги, і сил
зорати землю, що заткав пирій!
Раїса ХАРИТОНОВА