Надія КИР’ЯНЦикл Різдвяних свят продовжує дохристиянські традиції, коли відзначали свято зимового повороту сонця. Давні українські звичаї переплелись із християнською сакральною культурою. В українській хаті на Різдво особливе місце відведено покутю, де висять ікони, обрамлені рушниками, осяяні Духом Святим у вигляді пташок, прикрашені дзвониками, ангеликами, “миколайчиками”, обрядовим печивом. На столі розстеляли сіно, ставили горщики з кутею та узваром, їх покривали обрядовим хлібом — книшем. Побутував звичай ставити на покуті сніп із жита, пшениці або вівса — дідух, колідник, коляду.Зразки мистецького багатства, зібрані з усієї України, можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка на виставці “Українське Різдво”, яка розташована у п’яти залах. Перша зала присвячена старовинній українській іконі, у другій — вироби, що супроводжують традиційний вертеп. Тут багато виробів В. Шагала з села Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області. Макети різноманітних шопок (вертепних різдвяних сцен), звізди “з кутасами”, на вісім рогів, на 16 рогів, “звізда-дзвіниця”, маски коня, кози, діда, цигана тощо.Багато картин різної техніки на різдвяну тематику художників Феодосія Гуменюка, Михайла Онацька, Василя Корчинського, Владислава Регентівського, Лесі Майданець, Людмили Клюй та інших.У третій і четвертій залах — різноманітні вироби з соломи, витинанки, традиційні українські ляльки Оксани Скляренко, Варвари Мацелли, інших майстрів.Ніна Саєнко, Раїса Павленко створюють картини та прикраси з соломи, колосків. В українській родині колосок був окрасою свята. Дідухи, ангелики на мотузочку, “дідова борода” — символ врожаю.Значна кількість робіт — дитячі. П’ята зала майже цілком присвячена роботам митців з Дитячого оздоровчо-екологічного центру (керівник А. Венглінська). Їхні “мальовки” мають надзвичайно позитивну енергетику.Ірина Плехова з Дніпровського району Києва представила свій “Вертеп”. Вона продовжує традиції народної скульптури, керує студією “Чарівна скульптура” при ЦДЮТ Дніпровського району. Вихованка Ірини Плехової чотирнадцятирічна Діана Рутецька розповіла про вироби студійців: “Це порожня скульптура — іграшка. Спочатку малюємо ескізи кожної фігурки, потім створюємо композицію, виліплюємо. Після цього виріб сохне три дні, потім ставимо його в піч, де температура 500—700 градусів.Ходжу в студію з семи років, мені дуже подобається, у нас ніби велика дружна сім’я. Одне одному допомагаємо. Раніше приходили переважно дівчатка, а цього року хлопчиків навіть більше. Гуртківці поділяються на групи. Менші приходять на кілька годин помалювати. Старші — частіше і працюють довше”. Завітав на виставку і тринадцятирічний Дмитро Момот. “Дмитрик прийшов до нас тільки цього року. Він одразу дуже добре почав ліпити, надзвичайно здібний, ось його чудова робота — “Коник” — розповідає Ірина Плехова. — Одна з найцікавіших дитячих робіт — “Танцюючі білочки” Уляни Санченко.Я не тільки народний майстер, а й художник. Закінчувала інститут за фахом ілюстратор і керамічний факультет технікуму (зараз Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука). Часто дорослі невдоволені молоддю, та коли дивлюсь на моїх вихованців — не розумію цього. Мої діти ідеальні: у них витончені смаки, вони добре ставляться одне до одного, уважні, працьовиті, творчі. Студію веду вже понад двадцять років, маю багато творчих планів”.Відкрила виставку директор музею Наталія Клименко, запросила на різдвяні майстер-класи, які тут відбуватимуться. Заступник міністра культури і туризму Микола Яковина сказав: “Потрібно плекати це традиційне родинне свято, і нашому роду не буде переводу”. Тамара Василенко, директор Національного музею архітектури та побуту, що в Пирогові, подякувала за надану можливість представити киянам експонати музею. “Свято Різдва єднало родини у кожному місті, селі. Хочеться, щоб ми всі єдналися”.
