ВІДЛУННЯ УСІХ СВІТІВ

Ганна КОЗАЧЕНКО,член правління Українського фонду культуриСьогодні плакат як жанр образотворчого мистецтва переживає далеко не найкращі часи, тож виставка, яку підготував Валерій Вітер саме в цьому жанрі, викликала чималий інтерес, насамперед до тих зразків,  які поєднали філософську й психологічну глибину та влучність у лаконічних образах. Як зерня про всю рослину, несуть вони інформацію про страшний історичний пласт, який і досі болить нашому народові. Ідеться, зокрема, про серію, що віддзеркалює суть голодоморів, які переполовинили населення України в ХХ столітті. У Національній спілці художників на ювілейну виставку митця закордонні шанувальники його таланту надали ті плакати, які зосереджують увагу на основній професії Валерія Вітра — соліста популярного гурту “Кобза” (тепер “Кобза Original”). Бо не самий лише голос — уся душа його співоча. Хоч саме завдяки гастрольній діяльності художник багато мандрував світом. Його чіпке мистецьке око, незмінно доброзичливе, у несподіваних ракурсах представляє нам, глядачам, риси багатьох столиць і, зокрема, нашої власної — Києва.Галерея “Неф” Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відкрила для багатьох Валерія Вітра — не плакатиста, а тонкого лірика. Виставка акварелей “Відлуння” насичена такою радістю життя, що відкриваються не тільки очі, а й серце. Наша замулена політикою і різноманітними кризами свідомість знову починає бачити незнищенне — красу, яка незмінно існує поряд із неподобствами, вчиненими людиною. Валерій Вітер легким рухом пензля (в техніці акварель на мокрому папері) відкриває квітучі куточки Лондона, бо в туманному Альбіоні кав’яреньки просто неба оповиті плетивом квітів. А міст через Сену в Парижі буває притуманений, як наші київські мости через Дніпро. У Канаді Валерій Вітер бачить верхівки гірського кряжа, наче відділені хмарами від підніжжя, де туляться будиночки, такі подібні до простеньких споруд навкруги Києва, коли ще заможний несмак сучасних особняків не спотворював приміську зону.І — дивина: дзвіниця Києво-Печерської лаври взимку, навесні, влітку й восени, вранці, вдень і ввечері щоразу інша. Такої серії, якщо не зраджує пам’ять, з художників-киян не робив ніхто. Під білим склепінням галереї “Неф” відлунням співочих мандрів художника постають сповнені сонячних акордів і соковитих барв краєвиди, які знову збуджують любов до рідного краю у душі глядача. Ось білоколонна альтанка Глібова в Седневі серед строкатого листя дерев і квітучих трав на пагорбі. А й справді — “стоїть гора високая,  попід горою гай”, і художник споглядає цей куточок рідної вічності, яка зосередила для людини усе найкраще.Серед кількох невеликих галерейних залів “Нефу” на виставці акварелей Валерія Вітра виникає чітке усвідомлення єдності світу і того, що люди залежать одне від одного, бо цілісне усе людство. Серед лірики реальних краєвидів однак існує виставка у виставці — великий цикл “Подорожі уві сні й наяву”. Тут знову з’являється знаковість, притаманна Вітру-плакатистові. Але вже не ментальні, а дуже чутливі, іноді навіть чуттєві враження від його зустрічей із різними містами дають змогу безпомилково вгадувати імена тих міст, хай навіть відомі вони нам хіба що з телевізійних екранів.Майже полуденне світило над болітцем в середній зоні колишньої Русі, фіолетові тіні на снігу в карпатській Гуті, Лаврська дзвіниця над вічним Дніпром… Ці акварелі Валерія Вітра просвітлюють душу без повчань і нотацій. Бо хоч би де була людина, хоч би якими континентами мандрувала, душа її квітне на рідній землі. Усі ті прості істини виринають із глибин серця в галереї “Неф”, якщо тільки призупиниться глядач і тихо роздивлятиметься: а що ж побачив по всіх світах художник Валерій Вітер…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment