Хаотична хижацька забудова Києва продовжує спотворювати обличчя давнього міста. Ландшафт столиці, наче колючками, нашпигований стирчаками будівельних кранів. Економічна криза трохи пригальмувала розбій будовоманії, значна частина якої виявилася не дуже й потрібною. Але проблема наруги над містом залишається. І не менше, ніж хаотична забудова, дивує неузгодженість, а часто й протистояння численних державних структур, покликаних дбати про збереження історичної спадщини. Це ще раз засвідчив черговий будівельний скандал, що спалахнув у центрі столиці.
Саме він став темою прес-конференції в агенції “Укрінформ” за участю представників державних структур, громадських організацій, а також театру російської драми імені Лесі Українки.Нетеатральна драма під стінами театру почалася кілька років тому. Тоді, у травні 2003-го, Київрада надала в оренду ТОВ “Альянс-Центр” земельну ділянку. Скверик перед фасадом семиповерхового будинку на вулиці Хмельницького, спорудженого кілька десятиліть тому і занесеного до реєстру пам’яток архітектури, а за 15 метрів театр. Ось “сцена”, місце дії драми.
Перша дія розпочалася 2006 року, коли здивовані мешканці будинку побачили під своїми вікнами паркан, яким було обгороджено скверик. Ця сама декорація зустрічала і театралів, що йшли до храму муз. З’ясувалося, що означене Товариство розпочинає тут, на зеленому п’ятачку, на тісному перехресті в історичному центрі міста, спорудження висотного офісно-торговельного центру. До того ж, над станцією метро “Театральна”, її касовим залом й ескалаторами. Порушень законів, правил і норм було стільки, протести обуреної громадськості були такими, що Київська міська рада рішення від 13 липня 2006 року про надання ТОВ “Альянс-Центр” в оренду цієї земельної ділянки скасувала. Цьому сприяло й те, що у червні прокуратура Києва внесла відповідним службам припис про зупинку й заборону будівництва. Здавалося б, ось зразок злагоджених дій органів влади і громадськості. Але всупереч усьому зелений паркан стояв і надалі. ТОВ “Альянс-Центр” оскаржило рішення Київради в суді. Тривала судова тяганина завершилася поразкою громадськості та міськради: суд став на бік забудовників, землю повернули їм в оренду. Мало того, Київська міська рада 20 грудня 2007 року ухвалила рішення вже про продаж цієї земельної ділянки ТОВ “Альянс-Центр”. Отже, менш як за півтора року до цього скасували й оренду, а тут — навіть продали у власність. Що трапилося за рік? Дехто цілком резонно пояснює це “зміною клімату”: тоді, 2006-го, нова столична влада ще демонструвала “боротьбу з корупцією”, “захист інтересів людей” та інші позитивні починання. А потім стомилася.І ось після певної паузи розпочався черговий акт театрально-метро-будівельної драми. Цієї осені тут завирувала робота — аж у двох напрямах. Оголошення на зеленому паркані пояснює, що тут водночас ведуть роботи і з ремонту станції метро, зокрема гідроізоляції, і зі зміцнення фундаментів прилеглих будинків. Навіщо їх зміцнювати, зрозуміло, адже мало не впритул розгортається спорудження офісно-торговельного центру. Тому не зайве укріпити й метро, й мало не півкварталу.Не переповідатиму, з яким обуренням висловлювалися на прес-конференції щодо чергової епопеї з новобудом і представники ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку), і дирекція театру, і провідні архітектори. На їхню думку, спорудження офісно-торговельного монстра спотворить одну з центральних вулиць міста, яку пропонували зробити проспектом духовності: з театрами, музеями, виставковими залами. Зупинімося на правових моментах. 13 грудня 2007 року наказом Міністерства культури і туризму на цілком законних підставах цю земельну ділянку, колишній вже поруйнований будівельниками скверик, було визнано охоронною зоною пам’ятки історії національного значення — будівлі театру ім. Лесі Українки. А вже за тиждень Київрада продає ділянку під забудову. А ось ще один документ — припис прокуратури Києва від 13 листопада 2008 року. У ньому вказівка Державній архітектурно-будівельній інспекції Міністерства реґіонального розвитку та будівництва України, а також Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві скасувати дозволи на проведення будівельних робіт і зупинити будь-які інші роботи на даній земельній ділянці. Але для спритних забудовників вже не обов’язкові й дозволи. У приписі прокуратури йдеться про те, що ТОВ “Альянс-Центр” почало будівництво без дозволу органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а такий дозвіл обов’язковий. Присутній на прес-конференції представник Головного управління охорони культурної спадщини Києва заявив, що управління не надавало й не надаватиме дозволу на таке будівництво. Дивує: це позиція структури Київради, яка продала землю і фактично дозволила будівництво. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій стурбоване планами спорудження офісно-торговельного центру над станцією метро поряд із театром та житловим будинком і пропонує переглянути це рішення. Тож міжвідомчі баталії у розпалі, як і скандальне будівництво. Тому мешканці будинку, члени ОСББ вирішили, що кардинальним розв’язанням цього конфлікту може бути лише одне: забрати у ТОВ “Альянс-Центр” земельну ділянку, і подали відповідний позов до суду. Судова тяганина триває. Адже прецеденту повернення проданої землі у столиці ще не було. Але мріяти не заборониш. Можливо, варто прислухатися до пропозиції одного з архітекторів і створити в Києві громадську архітектурно-художню раду з фахівців і представників громадськості, з рекомендаціями якої рахувалася б влада. Хоч, як бачимо, інстанцій, органів і організацій у столиці вже не менше, ніж баштових будівельних кранів.
Петро АНТОНЕНКО
