ВІРШІ

НІЧВечір ніч припрошує до хати.Двері, чую, “ох” собі та “ах”. Ніч, напевно, скоро ляже спати, Бо вже мила ноги в споришах.У кутку у нас під образамиСпатимуть тихенько цілу ніч. В хаті сни загрюкають возами, Розгойдають нашу сонну піч.Спатимуть і стіл, і підвіконня, Зошит, ручка, синій олівець… Застогнав поріг собі спросоння,В каганця погас давно терпець.Ще лиш мить. Все спатиме у хаті. Рушники на стінах шепотять.Тіні по кутках стоять чубаті…Ніч у нас у хаті буде спать!ДЕ ЖИВЕ ДОБРОЗапитав я якось в нені:— Де добро живе?— Там, де гілочки зелені, Де ріка пливе.Запитав я в свого тата:— Де добро шукать?— Де кульбаби волохаті Полягали спать.Я тоді подумав згодом:— В кожному із нас.В потічку, де тихі води, В школі, де мій клас.У саду, що дише сонцем У ранкову мить… Тож відчиню я віконце — Хай вітрець влетить.Ну а ще в моєму серці, У моїй душі. Я добро черпав з озерця,З тихих споришів.І тому добра краплинкуВам віддати рад. Тож приходьте на хвилинку По добро у сад! Ігор ЗЕЛІНСЬКИЙ,13 років, с. Майданець, Черкаська обл.