КРАЄЗНАВЕЦЬ ЗУСТРІВСЯ З АФРОДІТОЮ?

Євген ЦИМБАЛЮК, письменник, Рівненська обл.У ХІХ столітті парк біля палацу графа Олександра Ходкевича у селищі Млинові прикрашала дивовижна алея кам’яних (зокрема й мармурових) скульптур видатних просвітителів минувшини та міфічних героїв, поглянути на яку приїздили шанувальники мистецтва й історії з усіх усюд, навіть із Франції, Польщі, Італії. За останні 200 років усі ці скульптури з різних причин загубилися. Втім, слід унікальної млинівської колекції не канув у Лету. Днями мешканець Млинова Микола Муляр знайшов погруддя однієї зі скульптур — Афродіти. На жаль, погруддя — без голови…— Тисячі разів повз цей простий, як здавалося на перший погляд, камінь проходили люди. Та й сам я не вельми надавав йому значення. Втім, якесь внутрішнє чуття змусило пильніше придивитися до вгрузлого у землю й зарослого мохом каменя. Коли очистив його, очам не повірив: жіноче погруддя. Щоправда, побите, подовбане, без голови. Ніби після знущальної страти.Належність знайденого погруддя до колишньої палацової алеї задокументована. Принаймні відомий польський історик Роман Афтаназі у праці “Історія резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої”, описуючи започатковане 1785 року спорудження палацу, насамперед відзначає дивовижну на той час колекцію скульптур. За Афтаназі, біля палацу, який спроектував придворний архітектор Леопольд Шлегель (Шрегер), на території так званого амфітеатру в мальовничих місцях стояли кам’яні фігури Флори, Артеміди, Афродіти, Апполона, Адоніса, Вольтера, пам’ятник на честь гетьмана Вацлава Ревуцького.А ось щодо “страти”, яку згадав Микола Муляр, то на її слід натрапляємо в праці іншого польського дослідника історії Владислава Томкевича. Він описує кумедну і водночас страшну пригоду, що трапилася у млинівському парку. Головною дійовою особою її став знаний далеко за межами Волині чашник пан Фальковський. Як зазначає Владислав Томкевич, чашник був “оригіналом”, постійно ходив у стародавньому одязі, дотримувався всіх звичаїв столітньої старожитності, постійно судився з кожним, у кому запідозрив недовірка (недовірками називали людей, які порушували канонічні церковні приписи). Одного разу, приїхавши у гості до родини Ходкевичів, пан Фальковський вирішив прогулятися парком. Угледівши біля однієї з доріжок мармурове погруддя, чашник прийняв його за фігуру якогось святого і, ставши на коліна, почав ревно молитися. Лише підвівшись із колін, побожний богомолець помітив підпис під погруддям, до якого щойно молився, — “Вольтер”. Варто зауважити, що в ті часи ім’я французького мислителя викликало бурхливі суперечки. Для одних він був мало не божищем, а для інших — породженням пекла, що намагається зруйнувати усталений світопорядок. Пан Фальковський належав до других, а тому пройнявся шаленим гнівом. Вихопивши шаблю, яку постійно носив із собою, він відрубав “мовчазному” Вольтерові ніс і вуха, а згодом приніс рушницю й молот, “розстріляв” Вольтера, а Афродіті, що стояла поруч, збив із пліч голову й почав довбати тулуб. Графиня Ходкевич, яка ініціювала спорудження скульптурної алеї, доволі спокійно сприйняла цей вибрик і простила Фальковського. Із знахідкою краєзнавця Миколи Муляра давня історія ожила. А знайдене кам’яне погруддя, як сподівається Микола Іванович, стане експонатом, який нагадуватиме про історичне минуле — цікаве, славне і водночас повчальне.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment