ЛЮБИТИ І ПАМ’ЯТАТИ

Максим РИЛЬСЬКИЙ,голова правління благодійного фонду Максима Рильського “Троянди й виноград”Перестало битися серце Олекси Яковича Ющенка. Ні 31 грудня, ні 1 січня на телефонні дзвінки з новорічними вітаннями вже ніхто не відповідав. Таке траплялося й раніше. “Куди мені виходити? — ніби виправдовувався господар під час останньої нашої зустрічі. — На кухні погано чути телефон з кімнати”. І знову запрошував на кухню спробувати “справжнього французького коньяку. “Жан-Жак” називається”, — спокушав чи то серйозно, чи то з іронією господар.На початку 60-х я 15-річним часто зустрічав у голосіївській садибі свого діда Максима Тадейовича Рильського невисоку на зріст людину із жвавими очима й м’якою доброзичливою усмішкою. Мені пояснювали, що це поет Олекса Ющенко, давній дідів друг. Мій інтерес пояснювався й тим, що навчався я в одному класі з його сином Олександром (батько пережив сина, який передчасно пішов з життя).У живого класика Максима Рильського було безліч друзів і шанувальників. Після смерті їх поменшало, але серед тих, хто тоді й пізніше в будь-яку пору, за будь-яких обставин торував дорогу до садиби друга, а згодом до його музею, був Олекса Якович Ющенко.Його підтримку і піклування постійно відчували сини М. Т. Рильського Георгій і Богдан. А коли і їх не стало, ми, онуки, вважали за честь і обов’язок продовжувати сімейну традицію — зігрівати своєю увагою людину, яка вірно й зворушливo зберігала пам’ять про Максима Тадейовича.Вже під кінець дев’ятого десятка він сідав у задушливий автобус, щоб їхати на батьківщину Рильського в село Романівку, і вистоював на спекотній галявині, чекаючи на слово. У сільському музеї, сидячи за робочим столом одного із перших кабінетів Рильського, терпляче підписував багатьом землякам поета свою останню збірочку сонетів.Біля старого млина, оспіваного другом, разом з усім товариством, розігрітим сонцем й юшкою, брав участь у масовому запливі, не звертаючи уваги на застережливі вигуки про обережність.Мені здавалося, що саме в такому середовищі, за таких обставин Олекса Якович справді почувався щасливим, відсторонюючи на якусь мить біль втрат і тягар років.Вже не маючи сил піднятися крутими сходами до музею друга на Голосіївському узліссі, просив: підвезіть! І ми завжди були поруч. Бо яка урочистість чи творчий вечір без Олекси Яковича!Ніколи з його оселі не повертався з порожніми руками. Книжечка із дарчим написом, лист в дарунок музеєві чи фотографія з обов’язковим коментарем (найдорожчі залишав у себе: шкода, якщо зникнуть). Ось вони на балконі будинку на вулиці Толстого, де раніше мешкав Ющенко. “Було свято, Максим із друзями прогулювався поруч, зайшли до мене. Сіли за стіл, а потім вийшли на балкон покурити”. “А це ми в Хоружівці. Подорожували Сумщиною, здається, оглядали степовий заповідник “Михайлівська цілина”. І я запросив Рильського до рідного села”. Рильський і Ющенко на риболовлі, чаклують над казаном, у будинку творчості письменників в Ірпені. Пригадую пожовклу фотографію, яку показав відомий канівський історик і краєзнавець Михайло Іщенко. Максим Тадейович та Олекса Якович на Чернечій горі. Відмовилися від авто, піднімалися пішки.Ще зовсім недавно — у минулому листопаді — Олекса Якович востаннє брав участь у заходах, пов’язаних з ім’ям свого старшого друга. На сцені Національної філармонії він, незмінний член журі поетичного вернісажу “Троянди й виноград”, вшановував наймолодшого лауреата — 16-річну київську школярку. А кілька днів поспіль вже в музеї М. Рильського у тій самій вітальні (востаннє!) брав участь у вечорі з нагоди 110-річчя перекладача Євгена Дроб’язка.Щирий друг Рильського за його життя, Олекса Якович проніс цю вірність всі 45 років — від останнього подиху Максима Тадейовича 1964-го до свого останнього подиху напередодні 2009-го.Боляче: нікого з Рильських у ті трагічні дні й години поруч з ним не було. Ми до останнього сподівалися, що з кухні просто не чути телефонного дзвінка…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment