СЕРГІЙ ЯКУТОВИЧ: «МИ КИНУЛИ ВИКЛИК КОМП’ЮТЕРНИМ СПЕЦЕФЕКТАМ»

У муніципальній галереї “Лавра” відкрилася виставка “Фантомний біль”, що склалася з робіт-декорацій Сергія Якутовича до кінострічки Юрія Іллєнка “Молитва за гетьмана Мазепу”. Це перша “екранна” робота київського графіка, нащадка романтичного покоління поетичного кіно. Батько митця, художник Георгій Якутович був другом і колегою Сергія Параджанова та Юрія Іллєнка, працював над ілюстраціями до творів Коцюбинського, Франка, Стефаника. Фільм “Молитва за гетьмана Мазепу”, знятий 2001 року, набув розголосу і неоднозначної репутації. За словами Вадима Скуратівського, “Молитва” з початку екранного існування потрапила під “ножиці” критики і звичайної політичної кон’юнктури, яка тільки прикидається кінокритикою”. Відгуки варіювалися від схвального захоплення до відвертого презирства. Після презентації стрічку “поклали на полицю”, як не раз бувало із творами мистецтва, що мали певний ідеологічний резонанс. Тривалість першої версії фільму — понад чотири години, але згодом стрічку вкоротили до трьох. Зрозуміло, що за таких обставин всієї роботи не можна було продемонструвати глядачеві. Тривалий час частина декорацій зберігалася у Києво-Могилянській академії, потім їх представили як окремий твір. Виставка Сергія Якутовича у “Лаврі” — невиголошені кіноакценти, перенесені у галерейний простір. Змінивши кон’юнктуру, портрети Якутовича набули нового, контрастнішого звучання. Експресивні зображення важкої доби української історії — періоду великого злету й так само великого падіння, точки, де час ніби роздвоюється, досягаючи екзистенційної напруги, показуючи яскраві образи на тлі розриву узвичаєної реальності. “Фантомний біль” тут означає тугу за минулим, коли слово “перемога”, що зависло у повітрі, від легенького вітерцю впадає в уста іншого, коли вся українська земля втрачає промінь надії. Митець репрезентує колективну травму, що стала формою національної пам’яті, героїчним епосом наступних століть. Поодинокі фігури боротьби у порожнечі галерейного простору ще раз дають нагоду для роздумів над історичною і повсякденною відповідальністю перед собою й суспільством у час, коли надії на зовнішню допомогу — не більш ніж нав’язливий фантом. Виставка триватиме до 1 лютого. Вл. інф.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment