ЯК «УЗЯТИ БАНК»?

Петро АНТОНЕНКОХоч інколи наше політичне життя і нагадує картярські прийоми, значно точніша асоціація пов’язана з жовтневим переворотом, де одним з перших завдань у більшовиків було “взяти пошту, вокзали і банки”. Революції в Україні зараз начебто нема, але саме банк опинився в епіцентрі політичного життя настільки, що було скликано позачергове пленарне засідання Верховної Ради. Його ініціювала фракція БЮТ, яку підтримали й інші. Питання було лише одне — але яке! Звіт голови правління Національного банку України Володимира Стельмаха та звільнення його з посади разом з першим заступником Анатолієм Шаповаловим. Тобто апріорі підказували й наслідок обговорення. Рішення пропонували однозначне: роботу Нацбанку визнати незадовільною, голову звільнити. Парламент ультимативно пропонує Президентові зробити подання на звільнення голови і запропонувати нову кандидатуру. Саме так передбачає Конституція. Оскільки перші два рішення глава держави просто проігнорував, цього разу було внесено й альтернативний проект постанови, доволі непередбачуваний.Простий люд навіть не здогадується, наскільки глибока фінансово-економічна криза, викликана діями банків. А якщо говорити ширше — системою влади в Україні, взаємодією владних структур.Засідання парламенту можна оцінити так, як сказав з трибуни один із депутатів: війна між Президентом і урядом, прем’єром перенесена в стіни парламенту. До певного висновку спонукає хід засідання. Уряду не дає нормально працювати глава держави, на цей раз використовуючи Нацбанк — згідно з Конституцією, незалежну державну структуру. Це позиція БЮТ. Уряд має вплив на фінансову політику держави і також відповідальний за все, що тут коїться, зокрема й за падіння гривні. Така позиція супротивників уряду, які були солідарні з БЮТ у негативній оцінці Нацбанку. Але як оцінити роботу Нацбанку? Після звіту заступника його голови Анатолія Шаповалова (Стельмах уже не вперше не з’являється на такий звіт перед парламентом) оцінити роботу банку мали доповіді, з якими виступили голови відповідних структур: Тимчасової слідчої комісії з перевірки роботи Нацбанку — Юрій Полунєєв, Рахункової палати України — Володимир Симоненко. Ми вже звикли, що комісії парламентського контролю ігнорують ті, кого перевіряють, за потурання правоохоронних органів. Щодо Нацбанку, то тут справу ускладнює наше законодавство — банки посилаються на норми законів про банківську таємницю. Лише за рішенням суду можна перевіряти їхню роботу. На це скаржився і голова Рахункової палати, органу контролю за використанням бюджетних коштів. Але, виявляється, банки поза цим контролем. І все-таки дещо в “куцих” звітах комісії й палати прорвалося з трибуни. Насамперед щодо скандальної теми “рефінансування” банків. Так називають надзвичайні заходи держави (їх здійснюють через Нацбанк) з порятунку тих банків, які можуть збанкрутувати. Рятують їх кредитами. Тож розподіл цих коштів і викликає численні запитання. З трибуни парламенту сказано, що на це надано колосальні кошти — десятки мільярдів. До речі, українські банки 2008 року знов отримали багатомільярдні прибутки і значно наростили капітал. Та біда не лише в тому, що допомогу роздають небідним, а й у тому, що левова частка коштів іде кільком своїм банкам, які не фінансують українське виробництво, а надають “споживчі” кредити на закупівлю закордонних товарів, тобто підтримують економіку інших країн. Більш того, фінансову допомогу нашої держави отримували навіть філії закордонних банків. Зараз комісія, палата, а також Генпрокуратура лише розпочали детальну перевірку цього “рефінансування”, і невдовзі громадськість дізнається більше. У залі Верховної Ради звучало ще багато гострих запитань. Наприклад, чому Нацбанк спочатку року демонстративно відмовляється виконувати норму Державного бюджету України на 2009 рік, де чітко записано, що банк зобов’язаний узгоджувати “рефінансування” з урядом? Чому без погодження з парламентом розраховувалися валютними резервами — не Нацбанку, як дехто вважає, а України — за російський газ? І які зараз валютні резерви держави? Про це знає Міжнародний валютний фонд, але не знає парламент України. Що ж ухвалив парламент? Скасувати, вважати недійсною постанову Верховної Ради України від 16 грудня 2004 року про призначення Стельмаха головою Нацбанку. Рішення настільки несподіване, наскільки й виявилося прийнятним навіть для політичних опонентів. Як дотепно сказав з трибуни реґіонал Шуфрич, так ми “доголосуємося до Радянського Союзу”. Втім, він підтримав ідею звільнення Стельмаха. Доводиться вдаватися й до такої політичної екзотики, якщо гілки влади на Печерських пагорбах уже не чують одна одну. А результат? Він теж прозвучав з трибуни Верховної Ради. Коли зачитували лист громадянки, яка, прагнучи заробити “на депозитах”, вже не допроситься ні депозиту, ні самого вкладу. Коли йшлося про наростання боргу із зарплат і прогнозах із затримками пенсій. Це ота криза, яка стукає в кожну оселю.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment