ОЛЕКСАНДР ПЕЧОРА: ПОЕТ І ПРОСВІТЯНИН

Олексій НЕЖИВИЙ,доцент Луганського національного університету ім. Тараса ШевченкаЧитаю нову поетичну збірку Олександра Печори “Повстали приспані тривоги” (Полтава: Полтавське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, 2008) і немов бачу рідну Лубенщину — її недалеке минуле й сучасне. Не завжди викликає радісні почуття осмислене художнім світовідчуттям літератора. Ось вірш “Скалічене село”:Моє село перевелось         на хутір.І майже не лишилось         в нім селян.Хати, сади — могилами окуті.Гуляє в бур’янах свята земля. І справді, думаю, згадуючи село Хитці, де народився й виріс і від якого, особливо в давній частині, залишились переважно розвалені та розграбовані будівлі. Таких не вельми оптимістичних замальовок і пейзажів (автор книжки — професійний художник) тут чимало. Однак у більшості поезій Олександр Печора прагне відтворити чи не найскладніше в житті окремої людини і суспільства — поєднання історичної пам’яті й сьогодення. І головну увагу зосереджено на осмисленні постатей видатних митців, які відображали у творчості світогляд народу. Для автора це насамперед Тарас Шевченко і Василь Симоненко. Спочатку образ Великого Кобзаря приходить до читача крізь призму його поїздок Лубенщиною, перебування в селі Ісківцях. Тепер з участю просвітян тут проходить щорічне Шевченківське свято.Василеві Симоненкові присвячено розділ “Добрий лицар Симон”, який розпочинається віршем “Прости, Василю”. Його рідне село Біївці неподалік Лубен, трохи далі — Тарандинці. Там діє шкільний літературний музей Василя Симоненка. Сюди щороку на Василя приїздять письменники з Києва, Полтави, Лубен. Хвилюючись, Олександр Печора тоді читає:Прости, Василю,     недалеких тих,які в часи совєцької хвороби супроти тебе й мертвого         боролись,та не змогли твій дух         перемогти.Близький до народнопісенної форми віршований цикл “Приспані тривоги”, який народився під враженнями від зустрічей з матір’ю Василя Симоненка:Обіймає Удай Біївці прегарні.Пам’ятають люди славну         матір Ганну.А вона в Черкасах, сива         та безсила,Обіймає часто синову могилу…Думи б’ють у скроні,в край лубенський линуть:Тут Василь в заметах     кілометри міряв.Тут ставав поетом,     в Україну вірив.У прикінцевому розділі “Мотиви ріднокраю” вміщено вірші Олександра Печори, які стали піснями. Прекрасне слово “ріднокрай” стало назвою історико-краєзнавчого і літературно-мистецького часопису, засновник і видавець його — Олександр Печора, голова Лубенського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, автор поетичних книжок, фотохудожник, організатор літературно-мистецьких свят.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment