в УкраЇнІ ІснуЄ двІ партІЇ — проукраЇнська І проросІйська

Після прочитання статті Світлани Орел “У чому зараз наша перспектива”

Євген ЖИГАЛЬСЬКИЙ,пенсіонер, с. Тесів, Острозький р-н, Рівненська обл. Ми здивовані тим, що в нас багато політичних партій. Насправді, як на мене, в Україні існує дві партії — проукраїнська і проросійська. Якщо представники першої відстоюють українські інтереси, то другої — покірно озираються на Білокам’яну: що вона скаже. У Москві не хочуть, щоб ми вступали до НАТО, мали Помісну церкву, визнавали УПА, Голодомор як геноцид, і в парламенті ці партії дружно голосують так, як каже північний сусід (комуністи, реґіонали і ще дехто). З нашою мовою твориться лихо. Зокрема, дедалі більше киян цурається своєї мови, вочевидь, беруть приклад зі свого мера. Бо де таке в світі бачено, щоб глава столиці говорив мовою іншого народу? А за це його ще й нагороджують орденом.

Нам треба вчитися, виховувати громадян у дусі патріотизму. На виборах Президента спостерігач із Запорізької області сказала: “Украинский язык возник недавно”, а “запорожские казаки были во времена Екатерины II”. Хтось же їй все це втовкмачував у голову, “поучая”. Один чоловік писав до газети: “Розкажіть про Україну!” А що ми про неї бачимо і чуємо, приміром, з екрана телевізора? Чужі кінофільми показують нам насильство, обман, розбещеність. Маємо те, що не повинні мати.“Скрізь багач панує”, а наші зверхники гризуться між собою нам на сором, українофобам на радість. А ми все кажемо: треба, треба, треба… А ця набридлива пані Треба вельми ледача, неохайна, а її чоловік Нехай (нехай, я потім зроблю) — п’яниця і не є господарем свого слова.Дивлячись на наші негаразди, особливо у сфері управління державою, спитаймо себе: а де наші шановні старійшини? Ці розумні наставники, які стояли біля витоків нашої незалежності? Чому не чути їхнього слова, де їхня згуртованість?Можливо, “сотня грамотних, спеціально підготовлених менеджерів змогла б досить швидко змінити ситуацію в країні”, однак, на мою думку, сотня колишніх “бандерівців” краще впоралася б із цим завданням. Бо вони йшли на страждання, смерть за ідею, навіть не думаючи про якісь блага, матеріальні достатки, вигоди. Без зброї, а суворими заходами, непохитністю і навіть справедливою жорстокістю наводили б у країні лад.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment