Тут багато відомих прізвищ, тільки імена вже інші. Бо нове покоління впевнено заявило про себе як цілісну шляхетну силу.Недосконалість політиків перемогли художники — нинішні вихованці кількох академій Києва, Львова і Харкова, де талановиту молодь навчають образотворчого мистецтва й архітектури, а головне — внутрішньої свободи. 90-річчя Соборності України молоді митці відзначили по-своєму: в Києво-Могилянській академії, в галереї мистецтв імені Олени Замостян відкрили спільну виставку і назвали її “Разом”.Цей перший самостійно втілений мистецький проект Анастасії Мельник, другокурсниці, майбутнього політолога свідчить: науки і соціальні технології в нинішній “Могилянці” викладають справді глибоко. Почесний ректор академії В’ячеслав Брюховецький, який скромно стояв у студентському гурті на відкритті виставки, був задоволений. Справа його життя набирає сили і міцного квіту.
Ганна КОЗАЧЕНКО,член правління Українського фонду культуриСкульптура, живопис, графіка — 76 творів львів’ян, харків’ян і киян представляють майстерні видатних наших митців, яких за життя називаємо класиками. Втім, не побачиш тут епігонства, а тільки щиру данину мистецькій школі, на жаль, уже втраченій у багатьох країнах світу. Академіки, хоч не були того дня на презентації виставки і виданого її каталогу, але творчим посвятам від своїх учнів можуть сміливо радіти. В щедрі, багаті душі посіяли вони зерна високого ремесла, яке дає талановитій особистості крилату свободу для самовираження. І молодь висловила на цій виставці своє ставлення до минулого, теперішнього і майбутнього навіть самою експозицією вибраних творів.Вони вже виросли з наших занудних повчань і засвоїли проповіді про історичні уроки минулого. І, на відміну від нас, не афішують святі для них події й поняття. Це покоління не таке багатослівне і більш конкретне. Погляди на світ вони викладають, не нав’язуючи, але й не приховуючи. Вони — люди вчинку, і цим нагадують давніх своїх однолітків, які власним вибором стояли під Крутами…Життєствердні творчі вияви на молодіжній виставці в галереї Києво-Могилянської академії свідчать, що у сфері духу, куди перейшла та непримиренна борня за майбутнє України та її народу, нинішня молодь націлена лише на перемогу. Вона не дозволяє знищити себе, бо вже міцно стала на крило.Експозицію не ділили за географічним принципом. А попередній прискіпливий відбір за одним-єдиним критерієм — високою творчою свободою — дав змогу відтворити тут нову історичну сутність. Не реґіони, що вийшли свого часу з-під влади Російської й Австро-Угорської імперій, а вже цілісна Україна, яка увібрала генетично і трагічні, й прекрасні романтичні долі попередників, сьогодні змушує тверезо оцінити сучасність. Адже кожен нинішній день — підмурівок майбутнього.У жодну епоху жоден тиран не зумів скасувати кохання і роз’єднати вселенську цілісність чоловіка і жінки. Молоді скульптори (а ніхто з учасників виставки “Разом”, здається, ще не досяг віку Ісуса Христа) інтерпретують вічну тему власним баченням пристрасті, коли з Кохання народжується Любов. У зміні поколінь аж від скіфських або часів Трипільської культури богинь плодючості й досі молоді художники неухильно ведуть тему безперервності, й тим стверджують неминучий фінал сучасного політичного безладу. Живописці переважно роблять акцент на позитиві, який уже увійшов у наш побут попри економічні пастки. Молитва увійшла в життя сучасної родини; відновлено монастирі, де поступово набувають духовної сили майбутні святі старці; а останнє Різдво крутянців — останнє ще й тому, що нинішня молодь не дозволить повторення трагедій. Як і тієї, ще давнішої, яка сталася в Батурині.Вони допускають нас у внутрішній світ своїх пошуків, щоб ми простежили хід думки: реальна, молитовно зібрана у позу ембріона людська постать поступово перетворюється на знак — так навчають глядача розуміти абстрактне мистецтво.А на стінах обабіч — соковита розкіш класичного живопису, і легкість імпресіонізму, і знамениті львівські вітражі, й досконала бронза, і несподіване зображення комахи, в якій вбачаєш людину, і… виняток в авторській техніці: графіка, яка болісно ранить. Вигоріле по серцевину стовбура дерево посеред спаленого поля, а трохи нижче — перевернуте зображення живих дерев; усе це висить у просторі галереї на прозорій площині, як фраґмент із “Отче наш” — “…як на небі, так і на землі”. Оту досконалість природи, що і досі існує на небі й проекцію якої на землі відчула і відтворила молода художниця, ми повинні максимально повернути, відновити. Адже точка відліку живого світу, яка дісталася поколінню, чиє дитинство позначене зіркою Полин, має бути краща. Всі, хто так чи інакше не зміг протистояти нищенню природи (особливо це видно в Києві), ще можуть почасти реабілітуватися, зменшуючи у світі зло.Ми щасливі, що вони у нас є — талановиті, добрі, надійні, які вміють балансувати — скульптурно й самоіронічно — на одній нозі. Але в дусі, в мистецтві молоді художники “Разом” непохитно стоять на своєму, як нинішні Ангели Світла.
