А ФІНАЛ — ПОПЕРЕДУ

5 лютого у Київському будинку вчителя нагороджували переможців міського етапу IX Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Один за одним в урочистій обстановці піднімалися на сцену переможці — учні третіх — одинадцятих класів та студенти, щоб одержати дипломи і призи. А це — добірки книжок українських видавництв.Отже, свято відбулося. І нині всі чекають на фінал навесні у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. Там вручатимуть найвищі нагороди конкурсу.Та чи все так мажорно? Адже попри обіцянки держави, згідно з торішнім Указом Президента України В. Ющенка, надати стипендії переможцям конкурсу, фінансово підтримати цей захід, нині нічого не зроблено. Що ж турбує його організаторів? З такими запитаннями “Слово Просвіти” звернулося до віце-президента Ліги українських меценатів Михайла ВатулЯка.

— Михайле Васильовичу, скажіть, будь ласка, якщо влада відмовляється фінансово заохочувати вивчення української мови, то навіщо Лізі меценатів і Вам витрачати власні сили й значні кошти на цей конкурс?

— Інколи мене також запитують про це знайомі. Може, й здається кому: зібралися диваки і викладають чималенькі гроші — роблять “виставу” по всій Україні! Але гадаю, якби було більше таких диваків, які вкладали б свої кошти і в цей конкурс, й у щось інше, вкрай потрібне сьогодні нашій сучасній молоді! Кожен має щось робити: вносити бодай якусь частку для загального добра.Досить часто організовую творчі вечори, зустрічі з письменниками. А мене й запитують: “За які гроші?” Кажу: “За свої” — “А що ти з цього маєш?” — “Та ж задоволення!”Нехай хоч десять відсотків того, що роблю для дітей, молоді, суспільства, згодиться. Щасливий, що частка мого життя — ентузіазм комусь передається. Відчуваю — це потрібно людям; що недарма вкладаю власні кошти, здоров’я…Більше було б таких спонсорів і меценатів, які вносять пожертви на добрі справи, або ж не вкладаючи грошей, просто приходять до дітей, молоді, розповідають їм про нашу справжню історію, мужніх борців за волю, щоб у дітей зароджувалося світле почуття гордості за свою країну.На жаль, дбаємо про це ще недостатньо. Наприклад, маємо чимало всілякої дитячої літератури, але вісімдесят відсотків книжок — це література перекладна.На чому ж виховуємо дітей, онуків? Адже основа кожної нації, її національної культури — патріотизм. Зрозуміло, що українець напише про рідну Україну і наше життя, звитягу. А чужа книжка пропагує чужі цінності. Отож, ми не маємо виховувати дітей-патріотів на чужих творах! Хоч і добре, що ми їх маємо, читаємо, але українські письменники повинні творити для дітей захопливі, цікаві книжки про рідний край, природу, патріотизм українського народу, любов до батьківщини. На жаль, такої літератури обмаль або й зовсім нема. Про історію нашої держави — що і як у нас відбувалося? Які добрі й лихі справи? Де Україна воювала? І що ми з того одержали…— Молодь щороку одержує нагороди за опановані нею знання з української мови. Але які книжки ці діти читатимуть? Які плани має Ліга меценатів, окрім конкурсу, щодо видання книжок для дітей?— Лише починаючи змалку, з дитсадочка, або іще до нього, в родині, можна виховати дитину справжнім українським патріотом. Тому видавництво “Ярославів Вал” оголосило конкурс на кращий твір з патріотичного виховання.Видавництво “Грані-Т” започаткувало конкурс “Золотий лелека”. Вважаю, що воно сміливо взялося за цю роботу: випускає гарні й цікаві книжки для дітей. Чимало також видавництв у всій Україні, які “розкручують” українських авторів. Тож переконаний, що незабаром матимемо що читати.— Повертаючись до розмислів над нинішнім етапом конкурсу, зауважимо, яка його особливість чи відмінність від попередніх. А може, все відбувається, як і раніш?— І нас підкосила економічна криза. Тому фінансово надто складно все організовувати. Але конкурс живе і житиме. Сподіваємось, що виконуватиметься Указ Президента, і дітям надаватимуть стипендії, як і зазначено в цьому документі. А переможці, як і передбачалося, матимуть можливість вступати до ВНЗ.— Пане Ватуляк, а цьогорічний конкурс фінансується за рахунок українських спонсорів?— Це міжнародний проект. І здійснювати його нам допомагає українська діаспора.Та завдяки нашому головному спонсорові — “Фармацевтичній фірмі “Дарниця” та її генеральному директорові Володимирові Загорію цей конкурс відбувся на належному рівні. Спілкувався Святослав МІЗЕРНЮК 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment