СЕПАРАТИСТСЬКИЙ ПІАР ДО ДНЯ ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Марія ОЛІЙНИК, м. Донецьк9 лютого 2009 року в Донецьку в річницю сумнозвісного ІV обласного з’їзду рад депутатів Донецько-Криворізького басейну (1918 р.), з 12:00 до 15:00 шовіністичне проросійське кубло в кількості близько 10 осіб державоненависників незалежної України під головуванням одіозної фігури Олександра Цуркана розпочали свій шабаш біля пам’ятника більшовику Леніну на площі його імені. Усе це робилося з відома Донецької міської ради, яка надала дозвіл на проведення буцімто фестивалю російської культури.Цього дня 1918 року в Харкові розпочався з’їзд, на якому було проголошено Донецько-Криворізьку республіку “для зміцнення радянської влади на місцях”, яку гаряче привітали ЦК більшовицької партії й уряд Росії на чолі з Леніним. Цілий економічний район штучно відривали ті “діячі” від України, щоб створити плацдарм для захоплення всієї України російськими більшовиками. Серед вождів цього зборища не було жодного українця. 12 лютого 1918 року проголосили окрему Донецько-Криворізьку радянську республіку, а вже 14 лютого сформовано виконавчий комітет і раду народних комісарів, до якого входили: Ф. Сергєєв (Артем) — голова й комісар народного господарства, С. Васильченко — комісар у справах управління, В. Межлаук — комісар фінансів, Б. Магідов — комісар праці, М. Жаков — комісар народної освіти, В. Філов — комісар судівництва, А. Каменський — комісар у справах державного контролю, М. Рухимович — комісар у військових справах. До речі, за даними  1923 року, в Донецькому басейні жили 1 609 713 українців і 655 962 росіяни. Доля “лідерів” Артема, Васильченка та інших добре відома, але річ не в тому — прийдешнє покоління не засвоїло уроків історії. І ось 2009 року доморощені російські шовіністи спробували “проголосити” на своєму збіговиську — так званому 3-му з’їзді, який відбувся десь-колись невідомо, “Донецьку федеративну республіку”, яка буцімто є спадкоємицею Донецько-Криворізької. Новоспечені відщепенці, щойно відділившись від України, жваво розповсюджували агітаційну інформацію антиукраїнського, антидержавного змісту, розпалюючи міжетнічну ворожнечу, паплюжили пам’ять героїв України, ображали український уряд і державні установи, закликали перехожих донеччан до актів громадянської непокори, пропагували винятковість так званої “суперруської” раси. Усе це відбувалося під державним російським і сурогатним “донецьким” прапорами.Треба відзначити боягузтво “вождя” Цуркана, бо коли активісти Конґресу Українських Націоналістів викликали слідчих СБУ та МВС для складання протоколів, його бойовий запал зник. Підписувати протокол та відповідати на запитання відмовився і навіть заперечив, що роздавав агітаційні матеріали. Мабуть, тому, що проти нього вже порушено дві кримінальні справи і “новоспечений Артем” перебуває на підписці про невиїзд. Сподіватимемося, що після проголошення Донєцкой Фєдєратівной Рєспублікі (ДФР) запобіжний захід Олександрові Цуркану буде змінений і стане уроком для майбутніх новітніх ПІСУАРЩИКІВ. Щоб надати оцінку їхнім діям, наведемо фраґмент однієї з листівок:“МЕЖДУНАРОДНЫЙ РУССКИЙ ФРОНТ НАРОДНОЕ ДВИЖЕНИЕ ДОНЕЦКАЯ РЕСПУБЛИКА ВСЕМ! ВСЕМ! ВСЕМ!Декларация о государственном суверенитете Донецкой Федеративной Республики (ДФР)Донецкая Федеративная Республика, с учетом юридического факта, является законной правоприемницей Донецко-Криворожской Республики основанной 09.02.1918 года и имеющей более 90 лет государственности. …15. ДФР заявляет о своей приверженности общепризнанным принципам международного права и готовности жить со всеми странами и народами в мире и согласии, принимать все меры к недопущению конфронтации в международных, межреспубликанских и межнациональных отношениях, отстаивая, при этом, интересы Донецкой Федерации как единого Русского Православного Государства — носителей Русской идеи Суперэтноса. 16. Настоящая Декларация, на время “украинской” оккупации, действует на территории Донецкой, Днепропетровской, Запорожской, Луганской, Харьковской, Херсонской республик, как единой и неделимой территории Донецкой Федеративной Республики, провозгласившей о своей независимости и является законом и основой для разработки Конституции ДФР, а также призывом для продолжения народно-освободительного движения в рамках создания единого русского государства.Председатель Совета Федерации А. ТавринДонецк 09 февраля 2009 ”Усе це скріплено овальною печаткою з двоголовим орлом “Донецкая Республика”.Ось такий “фестиваль русской культуры” в українському Донецьку, а насправді — утворення Донецької Федеративної Республіки, тобто новітнього ПІСУАРУ, який, сподіваюсь, гідно оцінять слідчі СБУ.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment