«ВУЛИЦЯ ІМЕНІ МЕНЕ»

Дивна звістка надійшла з села Канівщини, що в Прилуцькому районі Чернігівщини. Одна з авеню села відтепер носить горде ім’я “вулиця імені Олега Ляшка”. Того самого, депутата парламенту. Цей факт, може, й не заслуговував би на особливу увагу, якби то не була вже третя вулиця в області, поіменована на честь відомих — і живих — політиків. Отже, це тенденція. І її не поясниш тільки тим, що Сіверська земля так щедро народжує гетьманів, президентів, спікерів і прем’єрів. Тут щось інше, цікаве для нашого суспільного буття. Нагадаю, що в Чайкіному Новгород-Сіверського району, рідному селі Леоніда Кучми, є вулиця його імені. Це зрозуміло: земляк рекордні 10 років був главою держави. Ім’я нинішнього глави держави красується на новеньких табличках на одній з вулиць Батурина. Годі сперечатися, який величезний внесок зробив Ющенко у відродження гетьманської столиці. Кажу це цілком серйозно, як і про те, що аніскільки не применшую якостей Олега Ляшка. Один з яскравих депутатів Верховної Ради, багато робить для рідної Чернігівщини. І нехай хтось каже, що функція депутата парламенту держави не в тому, щоб бути, по-радянському “штовхачем”, цебто щось комусь “пробивати”. Є й інша думка: окрім праці над загальнодержавними проблемами, нардеп має допомагати своїй малій батьківщині.Одне слово, питання дискусійне. Та є й інше: чи варто політикам так себе увічнювати, а громадянам — їх увічнювати? Запитання і до політиків, і до громадян. І який вигляд мають ось такі дошки, як ця? Мало не написав “меморіальні”. А як їх назвати? Мабуть, пам’ятні. Хоч і в цьому слові є щось “меморіальне”. Тож як не крути, а виходить, як в оповіданні Чехова “Оратор”: “Так говорити про живу людину можна, хіба що насміхаючись”.Але ж увічнюють усерйоз. І, мабуть, за згоди тих, хто на дошках і табличках. Чи без згоди? Може, політики зовсім і не претендували на таке, а то заповзятливі громадяни постаралися? Припускаю, що і Ляшко, і два президенти готові висловити “самовідвід”, тобто незгоду з приводу вписування їхніх імен на таблички. Невже громадяни наполягатимуть? Тоді це буде втручанням в особисте життя — навіть президентів, у яке в нас чомусь звикли втручатися. …У сусідньому з моїм селі Виблі на Чернігівщині у 30-ті роки нещодавно організований колгосп придбав першу й одну з перших у районі вантажівку. На весь борт фарбою написали: “Колгосп імені Балицького”. Ім’я саме цього міністра гордо носив колгосп. І раптом, як грім з неба: Балицького заарештовано і судять як ворога народу. Що ж робити? Перейменовують колгосп, зафарбовують старий напис на автомашині й пишуть такими самими великими літерами: “Колгосп імені Постишева”. Вирішили, що вже навічно, адже це сам секретар ЦК партії. І раптом знову: Постишева заарештовано, він ворог народу. Збираються сіромахи-колгоспники на чергову раду: треба перейменовувати колгосп і знову перефарбовувати машину. Так і фарби не настачиш. І тоді хтось запропонував назвати колгосп на честь тогорічного ювілею — “Імені 20-річчя Жовтня”. Так і проіснував цей колгосп ще аж понад 60 років, навіть у незалежній Україні нагадуючи назвою, що то був за ювілейний рік — 1937-й. Мабуть, не варто поспішати увічнювати й увічнюватися на табличках і дошках. А якщо вже комусь дуже хочеться, то краще пам’ятати вулицю, де народився і зробив перші кроки. І ця вулиця “імені себе” нехай кожному буде найріднішою — без пам’ятних табличок і дощок.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment