Ірина СІКОРСЬКАЖиття великого українського композитора чекістська куля обірвала студеної січневої ночі 1921 року. Але його музика за ці дев’ять десятків років не лише не загубилась у просторі й часі, а навпаки, подолавши кордони й океани (насамперед маю на увазі невмирущий “Щедрик”, який деякі самовпевнені американці вважають своєю піснею), сяє новими барвами. Це вкотре підтвердила й хорова асамблея у Будинку вчителя, де у переповненій залі зібралися дев’ять аматорських і парафіяльних колективів. Колядки й щедрівки, світські й духовні твори, обробки народних пісень і авторські композиції геніального майстра звучали у виконанні різних поколінь. Музика М. Леонтовича об’єднала різні конфесії — у концерті взяли участь хоровий ансамбль з Володимирського собору та хори парафії Св. мч. Бориса і Гліба, храму Благовіщення при Патріаршому соборі Греко-Католицької Церкви, церкви прп. Миколи Святоші та костьолу св. Миколая.Кожен колектив привносив свій взір у майстерно зіткане плетиво чудової звукової палітри. Так, знаменитий “Дударик” прозвучав у ніжному дівочому виконанні (вокальний ансамбль ДМШ № 23, хормейстер Тетяна Степанишин) й класичному мішаному чотириголоссі (камерний хор “Пектораль”, художній керівник Андрій Карпинець). Цей самий колектив проспівав “Щедрик” (зі словами “Ой на річці на Йордані”) і його оригінальну версію в розкладці Юрія Авдієвського. Кульмінацією вечора став виступ чоловічого секстету з Володимирського собору (реґент Тетяна Солосич). Тепло вітали присутні й колектив Будинку вчителя — хор “Пектораль”. Добре прозвучала й народна академічна хорова капела КПІ (художній керівник Руслан Боднар). Особливо вдався їм хоровий кант “Ой зійшла зоря”. Насамкінець усі учасники заспівали молитву “Боже великий, єдиний”, що вже стало традицією “родинних” зібрань.Теплих слів заслуговує ведуча вечора — музикознавець Валентина Кузик. Упродовж багатьох років вона як науковець досліджує творчість Миколи Леонтовича й діяльність товариства його імені, опублікувала багато статей на цю тему, здійснила наукові відкриття, надрукувавши архівні документи, за її редакцією нещодавно було перевидано збірку хорових творів композитора. Цього вечора пані Валентину широка громадськість вітала з ювілеєм. Свого часу вона була ініціаторкою подібних зібрань, а сьогодні — його “двигуном” і душею співочого гурту. Побажаймо ж многії літа і творчих успіхів ювілярці й усій “Співучій родині”.
