ВАСИЛЬ СТУС: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Ніна ГНАТЮКУ начерку автобіографії “Двоє слів читачеві” Василь Стус писав: “Інститутські роки — трудні”. А далі: “Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни…Ще зневажаю політиків. Ще — ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи”.Трудними були роки навчання Василя Стуса у Сталінському педінституті (тепер — Донецький національний університет). Не вистачало хліба і книг. Минуло півстоліття з часу навчання і понад 23 роки — з дня загибелі видатного поета-політв’язня у Кучинському таборі Пермської області. Посмертно присвоїли мужньому борцеві за честь і гідність людини, свободу і незалежність Василеві Стусу звання Героя України, Шевченківську премію.Здавалося б, донеччани мають пишатися тим, що в їхньому університеті у 1954—1959 роках навчався Стус, що в місті живе його сестра Марія з родиною, що саме на цій землі знайшли свій вічний притулок батьки поета — хлібороби з Вінниччини Семен Дем’янович та Їлина Яківна.Зрозуміло, що й Донецькому університетові годилося б носити ім’я свого славетного випускника. Університет національний, а Василь Стус — не лише видатний поет, а й борець за краще життя нації, саможертовно спалив себе за те, щоб ім’я України значилося на карті світу, щоб ми не були рабами.І хоч ініціативу багатьох студентів і викладачів ДонНУ підтримали і міністр науки і освіти України Іван Вакарчук, і Президент України Віктор Ющенко, у Донецьку колишні партноменклатурники і новочасні товстосуми ніяк не можуть змиритися з тим, що університет носитиме ім’я українського поета, а не секретаря обкому партії Володимира Дегтярьова. Щоб спаплюжити ім’я Василя Стуса, його життя, творчість, не допустити з’яву імені цього великого українця на документах, табличках ДонНУ, у самій свідомості міської громади, антиукраїнські сили організовують прес-конференції, депутатські звернення реґіоналів, збір підписів студентів, публікації у місцевій (звичайно ж, російськомовній) пресі. Свідомістю студентів маніпулюють. Але для чого? Це ж усе вже було у сталінські й пізніші часи, коли переслідували інакомислення, дисиденство? Та невже сьогодні, на 18-му році незалежності України, таке можливо? Ми попросили телефоном прокоментувати ситуацію ректора ДонНУ, голову Донецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимира Шевченка. Він повідомив, що засідання трудового колективу з цього питання відбудеться в четвер, 19 лютого. І після цього дасть належний коментар. Як вирішить Герой України Володимир Шевченко питання увічнення пам’яті Героя України Василя Стуса, дізнаєтеся з наступного числа нашої газети.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment