ВІН ЗМУШУВАВ СТРЕПЕНУТИСЯ ДУШУ

Лариса КОПАНЬ“Смерть кожної людини сприймається великою трагедією, а смерть людини великої — справжня катастрофа для людства”,— писав в есеї “Три долі” Павло Архипович Загребельний. Ці слова, на жаль, сьогодні стосуються самого автора — патріарха української прози, одного з найталановитіших і найчитабельніших прозаїків сучасності. Нам ще доведеться звикати говорити про нього у часі минулому. Бо його думка і слово поруч, вони полемізують з нами, підштовхують до роздумів — чи йдеться про твір історичний, чи на сучасну тему. Феєричні розсипи сюжетів, образів, характерів — він писав багато, розгонисто, й за це йому дорікала критика. Сам же Павло Архипович принципово ратував за прозу багатослівну, а не за телеграфний скоропис, за прозу, яка демонструвала б “казкове багатство слів, думок, душевних поривів”.У самого ж автора цих “слів і думок” було стільки, що він не завжди міг убгати їх у рамки чергового художнього твору. Так з’явилася й остання його книжка, що вийшла у видавництві “Пульсари” 2008 р., “Думки нарозхрист”. Невеличка за обсягом, але стільки в ній болючого, трепетного — про нашу історію, національну славу і сором, про віру. Адже, на його думку, слід не тільки шукати дорогу до Храму, як це стало модним казати після фільму Тенгіза Абуладзе “Покаяння”,— “треба той Храм ще й збудувати самому”.Він будував його все життя. І коли своєю напівсирітською душею відчув подих голодної смерті 33-го, і коли сімнадцятилітнім хлопцем пішов під свинцевий дощ, і в полоні, коли “стояв у черзі… на смерть”, і в таборах сталінських… А коли у віконці долі з’являлося світло, і він мав змогу вчитися — вбирав знання спрагло, бо хіба ж інакше міг стати енциклопедистом? Мав щастя відчувати радість творчості, піднесення, відкриття нових талантів. Але з чим порівняти страждання, коли створений ним світ, його літературне дітище зазнавало потопту? У несправедливих присудах критиків зітлівала частка душі письменника. Минав час. Він змушував її стрепенутися. І знову будував Храм. До останнього подиху.Пропонуємо читачам “Слова Просвіти” статтю П. А. Загребельного “Три долі. Шевченко” із книжки “Думки нарозхрист”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment