СОНЯЧНА АУРА «ДИВА»

Вокальний гурт “Диво” справді відповідає назві. Це потрібно чути. Артисти лише розпочали завойовувати серця слухачів. Байдужих, напевно, не буде. Про витоки, народження та перші кроки колективу розповідає його керівник Надія Купчинська.— Надіє, зараз Ви не можете уявити себе без музики. А як усе починалося?— У 12 років мама привела мене на репетицію хорового колективу “Фрески Києва”. Вони вже включали до репертуару духовну музику, виконувати яку тоді забороняли. Проводили репетиції у церкві, в підвалі, щоб сторонні не чули. Мама була членом Народного руху, палкою прихильницею незалежності України. Виховала мене в любові до нашої пісні. “Фрески Києва” дуже сподобалися, і мама попросила: візьміть мою доньку в хор. Олександр Бондаренко, керівник, спочатку здивувався: та вона ж маленька! Але погодився послухати мене. Я заспівала українську народну пісню “Летів пташок понад воду”, яку дуже люблю змалку. І мене взяли! Відтоді ходила на репетиції з професіоналами. Згодом почала з ними виступати. З “Фресками Києва” я дорослішала, потім влилася в хор, пізніше співала соло. Співаючи в хорі, закінчила Київське музичне училище ім. Р. Глієра, була солісткою в Галини Горбатенко. Потім вступила до Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Із вдячністю згадую викладача хорового диригування, колишнього ректора Олега Тимошенка. Олег Семенович — наче справжній батько. Запам’ятався щирістю, батьківською опікою. Міг і посварити, і поспівчувати, дати пораду. У нього багато чого навчилася. За фахом я диригент, хормейстер.— Що посприяло створенню гурту?— У складі нашого колективу я і чотири хлопці — Василь Білоус, Олександр Дмитрієв, Руслан Кірш і Андрій Чаков. Ми всі друзі. Познайомилися, коли я ще під час навчання в консерваторії працювала викладачем хорового диригування у Київській спеціалізованій музичній школі імені М. Лисенка. Хлопці тоді навчалися в десятому-одинадцятому класах. Вирішили створити гурт. Тепер вони всі — випускники музичної академії. Ми спробували заспівати разом, нам дуже сподобалося. Назва гурту “Диво” виникла одразу, бо звучання дивовижне. Хлопці талановиті, працьовиті, встигають брати участь і в інших колективах. Василь захоплюється театральним мистецтвом, працює в театрі “Дах”, ми там на Різдво давали концерт. Наш бас Олександр співає в хорі “Київ”, Андрій — у хорі “Хрещатик”. Аранжування переважно роблю сама, щоб усім було зручно. Співаємо акапельно. Коли добираємо репертуар, кожен висловлює власну думку, пропонує. Пробуємо. У нас демократія. Однак буває, як я сказала, так і буде. Слухають, поважають, люблять.— Якому репертуару надаєте перевагу?— Наш “хрещений батько” Олександр Бондаренко подарував нам для початку свої обробки українських народних пісень: “Чом ти не прийшов”, “Тиха ніч”, “Порізала пальчик” (закарпатська народна пісня). Виконуємо українські, пісні народів світу — російські, грузинські. Значну частину репертуару становлять колядки. Дуже гарно звучить колядка Василя Жданкіна на слова Богдана Ігоря Антонича “Народився Бог на санях”. Випустили три диски: до першого увійшли українські народні пісні та популярні наші й зарубіжні. Другий диск приурочили до Різдва Христового, там лише колядки. На третьому — українські духовні концерти, які виконують під час літургії. Духовні твори записали на замовлення Києво-Печерської лаври. — Ви їздили на гастролі? Як вас сприймали?— На гастролі я почала їздити ще з колективом “Фрески Києва”. Це було надзвичайно. З гуртом “Диво” побували на фестивалі духовної музики “Від Різдва до Різдва” в Дніпропетровську 2005 року. Стали лауреатами. Традиційні колядки у нашому виконанні сприймали дуже прихильно. А лемківські спочатку боялися співати — чи слухатимуть східняки? Була здивована, що сприйняли і зрозуміли. Їздили до Польщі на фестиваль “Підляська осінь” (у містах Більську, Підляську). Приймали нас дуже добре. Несемо незвичну духовну музику і сподіваємося на розуміння. Плануємо продовжувати гастрольні поїздки, поки що Україною. Хочемо давати якнайбільше концертів у Києві. Нещодавно виступали в Музеї Івана Гончара, театрі “Дах”, колядували в церквах. Були сольні концерти у Києво-Печерській лаврі, Михайлівському соборі, Покровській церкві. — У Вас просто сонячна аура, світитеся щастям. Це завдяки пісням?— Гадаю, що так. Музика переповнює моє єство, звучить у мені постійно. Живу нею, думаю, як написати, аранжувати.У мого чоловіка немає музичної освіти, але є почуття ритму, він грає на барабанах. Це нас об’єднує. Коли наш гурт починає співати, він бере маракас, приєднується до нас. Часто допомагає як менеджер, підтримує, ходить на всі концерти. Криза й на його бізнесі позначилася, проте прожити можна. У нас духовна гармонія, бо ми давно знаємо одне одного, любимо. Донечці Марійці скоро два роки. В родині я щаслива. Останні півтора року трохи випала з творчого процесу — займалася тільки Марійкою: носила її на руках. Зараз вона вже спустилася на землю, стала самостійною, тож я повернулася до творчості.— Що співали дитині? Колискові, які мають сильну енергетику?— Марійка на сон нічого не хоче слухати, співаю їй тільки вдень. Вона стихає і слухає. Коли була зовсім маленькою, я вмикала наш диск із колядками — дитина слухала з радістю. Коли закінчувався диск, просила ще. Під музику заспокоювалася, бо духовна й народна музика позитивно впливають на психічний, емоційний стан. Дитина радісна, щаслива. І я біля неї.Надія КИР’ЯН

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment