16 лютого відбулося засідання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. З двадцяти трьох членів Комітету, які мали вирішувати долю номінантів, були присутніми двадцять. Саме їхні голоси і визначили лауреатів 2009 року. Ними стали актриса Лариса Кадирова, поет Павло Гірник, документаліст і публіцист Володимир Мельниченко, художники Віктор Наконечний і Віктор Гонтарів. Напередодні 9 березня Президент України Віктор Ющенко своїм Указом утвердить рішення Комітету, і кожне з цих імен буде супроводжуватися званням лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. Грошова винагорода цього року становить 160 тисяч гривень.
Любов ГОЛОТАРедакція газети “Слово Просвіти”, Центральне правління ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка радо вітають своїх висуванців: народну артистку України Ларису Кадирову та Володимира Мельниченка, постійного автора нашого тижневика, доктора історичних наук, генерального директора Культурного центру України в Москві з 2001 року.
Саме на сторінках “Слова Просвіти” він публікував фраґменти своїх монографічних досліджень “Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті”, “Тарас Шевченко: “Моє перебування в Москві”. Володимир Юхимович Мельниченко — член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки України, член НСПУ, автор 40 книжок з історичної, політичної й мистецтвознавчої проблематики. Премією відзначено його документально-публіцистичне дослідження “На славу нашої преславної України” — першу в українській і світовій історіографії книжку про дружбу і московські зустрічі Тараса Шевченка й Осипа Бодянського. Видання присвячується 200-річчю з дня народження Осипа Бодянського (2008) та 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, що вже не за горами. Ми щиро вклоняємося Володимирові Юхимовичу Мельниченку з особливою вдячністю за його безцінні знахідки в російських архівах, які стосуються видатних діячів української історії, політики, літератури, культури, що завдяки йому оприлюднюються в українських джерелах. Невтомності Вам, дорогий друже! Доброго здоров’я і нових книг!Лариса Кадирова. Людина дивовижної енергії й таланту. Завдяки їй і разом з нею “Просвіта” проводить сучасні конкурси читців Тарасового Слова, фестиваль моновистав “Марія”, шляхетні сценічні дійства, присвячені Лесі Українці. Не раз, спостерігаючи за її подвижницькою діяльністю, згадуєш напучування Олеся Гончара “прагніть задумів глибоких”. Лариса Кадирова не лише має глибокі задуми, вона й здійснює їх глибоко, виповнюючи тою душевною енергією, що відповідна досконалій жіночій душі, філософському розумінню національного та гуманного в Україні III тисячоліття. Жіночі образи, створені Ларисою Кадировою у моновиставах “Посаг кохання”, “Сара Бернар”, “Бути” та у виставі “Всі ми киці і коти” не лише вражають талановитою самовіддачею актриси, що створює театральну антологію тієї світової самотності, якою перейнята жіноча душа на вітрах ХХ та XXI сторіч, яка, всупереч захланності й бездарності, заздрості й безлюб’ю несе талант любові й життєтворення. Нових ролей Вам, дорога наша, шляхетна і всерозуміюча Актрисо!Художник Віктор Гонтарів створив серію полотен “Мій Гоголь”, цикл живописних робіт “Рік 33. Україна”, “Затемнення”, “Лихоліття”, “Рік 33. Останній Кобзар”, “Селяни”, “Подвір’я мого дитинства”, витримавши марафон серед інших талановитих художників, довів, що живопис може нести високі ідеї, якими живе найкраща частина українського суспільства, а Віктор Наконечний, талановитий народний маляр, своєю перемогою підтримав на силі традиції народного мистецтва Вінниччини і всієї України.У цьому числі нашого тижневика подаємо добірку віршів поета Павла Гірника із книжки “Посвітається”, яка й принесла перемогу цьому глибокому поетові. Він, дебютувавши 1987 року книжкою “Летіли гуси”, заявив себе своєю громадянською позицією в царині українського слова і шевченкового духу.Комітет своїм вибором окреслив своєрідну лауреатську географію: Київ—Харків—Вінниччина—Москва—Хмельниччина. Павло Гірник та Віктор Наконечний живуть і працюють у селах.Москва озивається не тільки з архівних пошуків В. Мельниченка, але й як адреса російського громадянства одного з членів Комітету, режисера Романа Віктюка, земляка зі Львова, відзначеного званням народного артиста України. Жодного разу наш іменитий земляк не побував на засіданнях Комітету. Не переобтяжував себе трудами в роботі високого журі й рок-баяніст та головний менеджер “Країни мрій” Олег Скрипка. І чим, як не снобізмом академіка Миколи Жулинського можна пояснити їхню присутність серед членів Комітету? Хіба що найпопулярніший українсько-російський прозаїк Андрій Курков, теж член Комітету, може розгадати сюжет високих стосунків і високих задумів голови. Цього року не отримали нагород прозаїки і музиканти. Вочевидь, наступний, 2010-й, буде їхнім роком.Тож, озаглавивши цю замітку Шевченковими словами, його ж словами і завершую: “Но, братія, не вдавайтесь в тугу, а молітесь Богу і работайте розумно, во ім’я матері нашої України… Амінь”.
