ЧИ ЛЮБИМО МИ ГОГОЛЯ?

Навесні 2009 року світова громадськість відзначатиме 200-річчя з дня народження Миколи Васильовича Гоголя — великого сина України, всесвітньо відомого письменника. Відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка, підписаного 2006 року, передбачалися заходи для гідного пошанування одного з найвідоміших українців у світі, а саме: зібрати гоголезнавців на міжнародний симпозіум із залученням дипломатичних представників; розгорнути науково-видавничу діяльність; реставрувати й упорядкувати меморіальні приміщення; організувати культурно-мистецьку програму. Але змінювався склад Кабінету Міністрів і разом з ним — оргкомітет. Зменшувалася сума передбачених держбюджетом коштів. Отож, справжню любов до Гоголя виявили ті науковці, які розуміють його велич і вперто продовжують пропагувати творчість письменника в Харкові, Луцьку, Полтаві, Ніжині, Сімферополі, Тернополі, Ужгороді, Києві… За чотири місяці до визначної дати їх зібрав Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Один із впливових заступників голови оргкомітету, директор Інституту академік Микола Жулинський підсумував зроблене за два роки і вислухав пропозиції.

Головний біль Інституту — брак сучасного академічного видання творів Миколи Гоголя. Була спроба зробити це в Москві до ювілею, але їй завадили ідейні суперечки у самій гоголівській групі. Слід зазначити, що в Україні є лише одне академічне видання: літературні твори Тараса Шевченка. Живопису Кобзаря доведеться чекати ще довго. Хоч початок є — перший том художньої спадщини побачив світ.До 200-річчя Гоголя на етнічній батьківщині виділено кошти на видання семи томів. Перший вже підписано до друку, готові другий і третій. То чий же Гоголь? І чи на часі він сьогодні?З промовою виступив завідувач відділу слов’янських літератур, керівник Гоголезнавчого центру при Ніжинському держуніверситеті імені Миколи Гоголя професор Павло Михед.“Упевнений, що творчість Миколи Гоголя знаходить нових шанувальників серед читачів, а інтерес дослідників стає масштабнішим. Є країни, наприклад, Італія, де склались потужні гоголезнавчі школи. Гоголя перекладають, його творчий доробок дедалі частіше стає об’єктом представницьких симпозіумів у різних країнах. У переломні періоди історії Гоголь завжди опинявся у центрі дискусій і суперечок. Так було в 20-ті роки ХХ століття, наприкінці ХХ — початку ХХІ століття, в епоху, яка, здається, добігає кінця. Сучасне мистецтво називають постмодерністським, а одна з його найприкметніших рис — так звана цитатність або відверта інтертекстуальність, що виявляється в охочому зверненні літератури до текстів попередніх епох. Тож якщо кинути оком на сучасні східнослов’янські літератури, то саме Гоголь — найбільш “цитований” письменник. В останньому закінченому творі “Авторська сповідь” Гоголь і про сучасну йому епоху говорив як про перехідну, як таку, що перебуває “у дорозі”. Пошук істини, пошук шляху в такий час актуалізується, і творчість письменника і мислителя спрямована саме на пошук істинного шляху. Це відбувається в атмосфері гарячих дискусій. Здається, цього у нас доволі. Та й сучасний світ далекий від спокійного споглядання, хоч саме цього, можливо, йому і не вистачає. Отже, Гоголь на часі. Він, зрозуміло, залишається російським письменником, але разом з тим саме він, як ніхто, масштабно і виразно відобразив у своїй творчості ментальні риси українського народу мовою іншого народу. В цьому феномен Гоголя. А якщо так, то ми зобов’язані включати його твори у власний культурний канон. Ми не в змозі осягнути природу власної ідентичності без геніальних прозрінь Гоголя. Лише один приклад, пов’язаний зі сприйняттям “Вибраних місць”. Як тільки картали російські критики Гоголя за цей твір, до того ж, з різних позицій, починаючи від Віссаріона Бєлінського, “нєістового” революційного демократа, до Сергія Аксакова, людини консервативних поглядів. А подивіться, що казали про цю книжку Тарас Шевченко чи Пантелеймон Куліш. Це слова захоплення. У чому річ? У тій самій ментальності. У глибокій релігійності української людини, в неприйнятті радикальної зміни картини світу. Тому, на мою думку, маємо вивчати Гоголя і в курсі української, і в курсі російської літератури. Будуть, зрозуміло, різні акценти. Але Гоголь залишатиметься Гоголем. Він справив величезний вплив на становлення української національної свідомості. Гоголь витворив власний стиль російської мови. Він не завжди узгоджується з російською семантикою. Один із перших системних дослідників мови Гоголя І. Мандельштам схилявся до думки, що письменник перекладав з української, яку, за свідченням Максимовича, блискуче знав. Не завжди стовідсотково “потрапляючи” в російське слово, Гоголь зрушив його семантику. Він прищепив російській літературі смак до словотворчості, про що яскраво свідчив Андрій Бєлий — один із найтонших поціновувачів творчості письменника. Звідси, з гоголівського джерела — Хлєбников, Маяковський та інші представники російської літератури пізніших поколінь. А тому динаміка розвитку російської мови, її гнучкість, каламбурна грайливість значною мірою йде від барокової вишуканості фрази Гоголя.Чи не найголовніше те, що Гоголь спокусив і навчив Росію сміятися з усього, навіть, як у “Ревізорі”, з державних інституцій. Росія завжди була імперією та й сьогодні тужиться нею стати, бодай “ліберальною”, існує лише, як писав М. Бахтін, у “зоні серйозного”, походження її сакральне, її цар — помазанник Божий. Сміх профанує, розвінчує святість. Подивіться на догоголівський російський комізм. Він наївний, примітивний і раціональний. Гоголь спокусив Росію сміхом і тим самим сприяв, як мало хто, руйнації імперії, її сакральної природи. Руйнівну роль Гоголя блискуче зрозумів геніальний Василь Розанов, який мав абсолютне чуття на питомо російську матерію життя. І він все життя боровся проти Гоголя. Та все ж, коли побачив революцію, змушений був сказати: “Ти маєш рацію, Гоголю!” Розанов вважав, що лише революція стала виправданням Гоголя. Тож в українсько-російських культурних відносинах Гоголь — не просто важлива мистецька постать”.Оцінка творчості Миколи Гоголя належить вічності, вважає професор Володимир Звиняцьковський: “Якщо Гоголя читають китайською, японською, корейською мовами, то чого ж ми не можемо насолоджуватися його прозою українською і порівнювати з мовою оригіналу?” — запитує він. І з гордістю викладає на стіл щойно видані у видавництві “Либідь” російськомовні “Микола Гоголь “Всі повісті” з власною монографією-передмовою й оригінальними ілюстраціями Сергія Якутовича. Якісно нові видання ювіляра, на його думку, повинні ґрунтуватися на перших редакціях. Проблема академічного видання Гоголя повинна бути українсько-російською. Для цього треба створювати міжнародну групу для роботи над новим академічним виданням Миколи Гоголя.Професор Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Григорій Самойленко повідомив, що на інтелектуальній батьківщині традиційно вшановують випускника гімназії кн. Безбородька і вивчають його спадщину. Саме в Ніжині 1979 року відбулася перша Всесоюзна конференція, присвячена Миколі Гоголю. Дослідження його творчості регулярно публікують у збірниках “Література і культура Полісся”. Четвертий присвячено саме Миколі Гоголю. На стадії завершення — антологія матеріалів “Гімназія вищих наук кн. Безбородька в мемуаристиці”, що її готує Гоголезнавчий центр. Усі ми знаємо про перший, знищений автором, твір Гоголя “Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан”. Григорій Самойленко намагається реконструювати цей текст. У його видавничих планах — бібліографія “Гоголь у ХХ столітті”, “Інтерпретація творів Гоголя на сцені театру корифеїв”. На жаль, Ніжин із запланованих бюджетних грошей жодної копійки не отримав. Отож для видання слід вкладати власні кошти, як це було з монографією “Николай Гоголь и Нежин”.Два роки тому планували бюджетні гроші на спорудження нового приміщення університетської бібліотеки. Але сьогодні старовинні колекції зі скарбниці Безбородьків зберігаються лише завдяки подвижництву бібліотекарів, які врятували їх від фашистів під час Другої світової війни, а тепер — від руйнації міського водогону. Наступного ювілею стародруки можуть не дочекатися.Ніжин сподівається разом з Києвом приймати учасників Міжнародної конференції, запланованої на 13—15 травня 2009 року.З 1982 року вже традиційними стали березневі Гоголівські читання у Полтаві, які зініціював Полтавський державний педуніверситет імені Володимира Короленка. Професор Валентина Мацапура налаштована оптимістично. Адже заявки на участь у цьому заході вже подали понад 50 учасників з України і Росії. Полтавська облдержадміністрація на чолі з Валерієм Асадчевим береться використати 20 мільйонів гривень державних коштів на реставрацію і ремонт меморіальних приміщень та музейних комплексів. Згідно з обласною програмою святкувань, обласна телекомпанія створює фільм “Дороги Гоголя”.Професор Таврійського національного університету імені Володимира Вернадського Володимир Казарін ще півтора року тому в інтерв’ю “Литературной газете” стверджував, що “Украина и Россия опоздали с юбилеем Гоголя”. Його тривожний пафос не зменшився, оскільки не всі можливості було реалізовано. Гоголя інтенсивніше осмислюють у світі, ніж на батьківщині, вважає відомий дослідник творчості письменника. Центром такого осмислення, як і академічного видання творів, повинен стати Київ. Ідею підтримує Микола Жулинський. Для цього треба створювати громадський гуманітарний фонд.Гоголя вшановують і за Карпатами, стверджує завідувач кафедри російської літератури Ужгородського національного університету Іван Сенько. Його твори перекладено угорською мовою. А ось красномовні назви розвідок тутешніх науковців: “Гоголівська Диканька на українських перехрестях”, “Українці на Гоголівському Невському проспекті”. Одну з вулиць міста названо іменем найвідомішого українця у світі.Професор Вікторія Зарва, директор Інституту філології Бердянського держуніверситету, пропонує використовувати і сучасні технології для пропаганди та дослідження творчості Миколи Гоголя. Біобібліографічне видання може бути й електронним. Її ВНЗ вже має досвід проведення міжнародних Інтернет-конференцій. Через світову павутину можна створити й міжнародну асоціацію гоголезнавців. Волинський національний університет імені Лесі Українки наприкінці листопада вже провів міжнародну науково-практичну конференцію “Гоголь і світ”, приурочивши її до ювілею. Її натхненником стала доцент Оксана Краснобаєва.Дослідники творчості Миколи Гоголя зійшлися на тому, що такий митець — над ювілеями. Отож, можливо, до кінця наступного року Міністерство культури і туризму зацікавиться ідеєю професора Володимира Казаріна про міжнародний фестиваль гоголівських вистав. Якщо в державі ніколи і нікому запровадити літературну премію імені Миколи Гоголя, то, можливо, знайдуться на це невеликі кошти в Ніжинській міській раді?Наші чиновники сьогодні охоче кивають на кризу, для якої Гоголь не на часі. Будьте живі, а не мертві душі, прорік він. Та його й досі не почули. Надія ОНИЩЕНКО,м. Ніжин 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment