100 років тому вийшов останній том славнозвісного “Словаря української мови” за редакцією та упорядкуванням Бориса Грінченка — першого фундаментального перекладного і частково тлумачного, який містив 68 тисяч слів. До цієї дати і до Міжнародного дня рідної мови у Національному музеї літератури влаштували виставку “Не бійтесь заглядати у словник…”, а в Національній Парламентській бібліотеці — виставку словників “Вмирає все, та не вмирає слово”.
Надія КИР’ЯНЗ МУЗЕЙНИХ ФОНДІВ“Велика бо користь буває людині від учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що наповнюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина”. Ці слова Нестора Літописця, написані в ХІ столітті, передають суть виставки. Вона ілюструє вершинні досягнення українців у справі видання словників і підручників від найдавніших часів.
“Тут ви можете побачити рідкісні видання з бібліотеки та фондів музею, зокрема, оригінал першої української книги “Апостол” 1574 року, виданий І. Федоровим, факсимільні видання “Граматики” М. Смотрицького (1619), “Лексикону слав’янороського” Памви Беринди (1627), “Граматики словенської” І. Ужевича (1643), “Пересопницького Євангелія”, неперевершеної пам’ятки староукраїнської мови XVI століття, — розповідає Тамара Сидоренко, завідувачка відділу науково-освітньої роботи музею. — Нам допомогли науковці Інституту української мови НАН України, зокрема, доктор філологічних наук, директор установи Павло Гриценко, його заступник кандидат філологічних наук, завідувачка відділу лексикології та лексикографії Ірина Гнатюк. Науковці передали для експонування рідкісні видання книг, словників: “Толковый словарь” 1861 року В. Даля, “Російсько-український словник” 1927 року за редакцією С. Єфремова, 1924 та 1929 року за редакцією А. Кримського, “Практичний російсько-український словник приказок” 1929 року М. Йогансена, “Історичний словник українського язика” 1932 року за редакцією професора Є. Тимченка, інші цікаві видання”.Розділ експозиції присвячено Борисові Грінченку. Представлено чотиритомне видання його “Словаря української мови” 1907—1909 років, кілька перевидань цієї праці, яка поставила його в ряд із найвідомішими лексикографами: братами Я. і В. Грімм, В. Далем, Й. Юнгманом.Показово, що більшість авторів, прізвища яких бачимо на словниках, виданих у 1920—30 роки, були безпідставно звинувачені, ув’язнені, багатьох знищили. Так, за участь у неіснуючій організації “Спілка визволення України” звинувачено Григорія Голоскевича, Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Всеволода Ганцова. За антирадянську націоналістичну діяльність 1941 року заарештовано Агатангела Кримського, 1942-го він загинув в ув’язненні. Євгена Тимченка, академіка, члена-кореспондента АН СРСР 1937 року було заслано, творів його не друкували до смерті. Вийшов лише перший том словника, наступний знищили в друкарні. Проаналізувавши історичні факти, вираз “слово — зброя” починаєш сприймати вже не як метафору. Адже з тими, хто досконало володів українським словом, воювали по-справжньому.Представлені на виставці й сучасні словники: мови творів Т. Шевченка, Є. Гребінки, І. Франка, Є. Гуцала, П. Загребельного; словники синонімів, антонімів, рим тощо.Зала оформлена ілюстраціями відомих українських художників Олексія та Катерини Штанків, на яких зображено гетьманів, державних діячів, українських письменників. Усе це з великою любов’ю підготували працівники музею. ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА ВІДКРИТА ДЛЯ ВСІХВиставка словників у Національній Парламентській бібліотеці — наче продовження тієї, що в Музеї літератури. Тут на стендах бачимо понад 500 назв різноманітних словників, виданих за часів незалежності. Яких тільки немає: лексичні, енциклопедичні, етимологічні, перекладні, розмовні, інформаційно-пошукові… Сучасний термінологічний словник з радіофізики, географічних назв України, з релігієзнавства, фінансовий, українсько-російська, російсько-українська термінолексика спортивних ігор, словник-довідник з екології та охорони природи тощо. Відкриваючи виставку, заступник генерального директора бібліотеки Галина Кириченко представила все це багатство, привітала гостей. Вокальний ансамбль Київського національного університету культури і мистецтв (керівник Наталія Цюпа) виконав пісні білоруською, сербською, хорватською, українською мовами. Заступник міністра культури й туризму Ольга Бенч повідомила, що нещодавно Кабінет Міністрів затвердив концепцію державної програми розвитку національної словникової бази. Директор Інституту українознавства Петро Кононенко сказав: “Сьогодні не можна не радіти тому, яка прекрасна виставка, як багато зроблено. Українці мешкають у 83 країнах світу, там представлена наша мова: в Австралії, Америці, Азії, Європі. У бібліотеках Москви є десятки українських словників, навіть таких, яких немає у нас. Російський вчений Олексій Шахматов і наш мовознавець Агатангел Кримський незалежно один від одного дослідили, що українська мова вже в ХІ столітті була структурованою, однією з найрозвиненіших мов світу. Її забороняли принаймні 174 рази, і якщо вона вистояла й розквітла, то ця харизматична мова безсмертна, як і народ, який її створив. Вона не лише найчарівніша, а й одна з найінтелектуальніших. У нашій мові сила правди, сила краси”. Усе це справді так, але закралася думка: чому такого багатства словників немає в книгарнях, на полицях інших бібліотек, у школах? Цю проблему порушила директор видавництва “Довіра” Тамара Гуменюк: “1994 року ми разом з мовно-інформаційним фондом НАН України видали орфографічний словник накладом 230 тисяч, з них 180 передали до Міністерства освіти і науки. Але це було один раз. Віднедавна дійшли до тисячного накладу. Якщо таке вважати державним замовленням, то це профанація державної підтримки книговидавничої справи. Тисяча примірників на всю Україну — це просто насмішка над людьми, які ходять до бібліотек або хочуть придбати книжку. Такі видання ніколи не дійдуть далі столичних книгарень. Можливо, ще до обласних міст”. Пані Тамара розповіла, що нещодавно була на книжковій виставці в Мінську. Таким розмаїттям видань, як у Білорусі, Росії, тим більш у Польщі, Чехії, Словаччині Україна похвалитися не може. Директорка запропонувала книговидавцям діяти разом, провести серед видавців конкурс, на який представити готові до друку книжки і спільно шукати можливості видати найкращі. Директор Українського мовно-інформаційного фонду, доктор математичних наук, член-кореспондент НАН України професор Володимир Широков зазначив, що великі словникові праці мають статус національного надбання. Українська нація має великі словники, наприклад одинадцятитомний словник української мови. Але цього не досить. Наші мовознавці творять нові словники. Зі здобуттям незалежності ця діяльність надзвичайно активізувалася. Інформаційний фонд долучився до цієї справи. Щойно вийшло восьме видання орфографічного словника за редакцією академіка Віталія Скляренка, новий російсько-українсько-англійський словник з механіки. У планах — видати цілу серію термінологічних словників. 2001 року підготували перший словник в електронному вигляді. Він є на сайті українського лінгвістичного порталу, має велику популярність. Найновіша робота спільно з Інститутом імені О. Патона — термінологічний словник зі зварювання. У Програмі розвитку національної словникової бази заплановано, зокрема, видання 20-томного тлумачного словника української мови. Перший том уже здано до видавництва. В обговоренні теми взяла участь учениця 8 класу Київської гімназії №143 Катерина Манько, яка сказала, що не уявляє себе без словників і енциклопедій. Вона запропонувала у всіх школах України провести конкурс на краще знання рідної мови. Олександр Пономарів, професор, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка розповів про словники, видані й підготовлені “Просвітою”. Зокрема, термінологічний словник Ніни Шило, у якому вона повернула деякі терміни, силоміць вилучені в 1920-х роках, видання “Україна в словах” тощо. Незабаром вийде “Великий тлумачний словник української мови” на 120 тисяч слів, спільний проект “Просвіти” та Інституту української мови НАН України, який буде значно досконаліший за попередній, бо той укладали в часи зближення мов. Тоді була вказівка до багатьох слів, які не схожі на російські, додавати позначки: застаріле, діалектне тощо. Укладачі взяли одинадцятитомний словник, вилучили приклади, усі ті позначки залишили і склали в один том. Ми не повинні зупинятися на досягнутому, маємо дбати про наклади, адже словники потрібні кожному.Про популяризацію української мови серед шанувальників есперанто, про українсько-есперантський словник на 40 тисяч слів розповів координатор міжнародного руху “В підтримку національних мов та культур” Михайло Лінецький.Насамкінець генеральний директор Парламентської бібліотеки Тамара Вилегжаніна, подякувавши гостям, сказала, що протягом 140 років існування бібліотека відкрита для всіх верств населення, і хоч би що відбувалося, такою й залишиться. Ця оптимістична нота, безперечно, тішить.
