ПРОЙДУСЯ ПІОНЕРСЬКОЮ, ЗВЕРНУ НА ПРОЛЕТАРСЬКУ?

На продовження розмови, яку розпочав Євген Букет матеріалом “То чиї ж імена носять наші вулиці?” у ч. 5 за 2009 рік.

Максим ОПАНАСЕНКО,м. ІрпіньЗа роки незалежності у суспільстві й країні було чимало негараздів, конфліктів, помилок. Молода країна, як і дитина, багато робила непевних кроків, падала та підіймалася, дорослішала, розумнішала і змінювалася, але переважно в столиці й великих містах. Проте більшість українських населених пунктів залишилися рудиментами радянської епохи. Місто Ірпінь поряд із Києвом. Тут є дитсадки, школи, санаторії, супермаркети, ресторани, залізниця і… пам’ятник “вождю всіх народів”. Молодь доволі специфічно висловлює ставлення щодо цього: постійно з’являються фрази на кшталт “Геть комуністів!” чи “Слава УПА!” До речі, щоб побачити пам’ятник, слід пройтися вулицею Карла Маркса, повернути на Паризької комуни і вийти на вулицю Раднаркому. А поряд — одна з центральних і найбільших вулиць міста — Третього Інтернаціоналу. 

Про яку національну ідею може йтися, якщо молодь, яка за 10—20 років візьме на себе управління країною, фактично продовжує жити в Радянському Союзі, бо її щодня зомбують пережитки тоталітарної минувшини? Ірпінська міська рада 2006 року ухвалила постанову “Про відродження і збереження культурної та історичної спадщини”. Вдруге цю постанову розглядали у вересні 2008-го за клопотанням Комісії з питань охорони культурно-історичної спадщини, а на обговорення громади міста її запропоновано ще пізніше — наприкінці листопада 2008-го. Тоді вирішили змінити назви 25 вулиць. Але перемогу святкувати рано. Нещодавно в Ірпені замінили всі таблички з назвами вулиць на нові (більші за розміром, з гербом міста), але… зі старими назвами! У приймальні міської ради це пояснюють тим, що таблички замовили раніше, ніж поставили на розгляд громади питання про перейменування. І розповіли, що тепер усе залежить від бажання жителів міста. Бюджет від цього не постраждає: зміна табличок і документації — ось і все, що потрібно. Основна причина затримки, як стверджують чиновники, — жителі вулиць, назви яких потрібно змінювати. Мешканцям доведеться побігати по інстанціях для заміни будинкових книг, актів на право власності, документів про спадщину тощо. Юридичним особам доведеться змінювати все — від свідоцтва про державну реєстрацію до банківських документів. Тож обивателям простіше залишити все, як є. Секретар Ірпінської міської ради Анатолій Мороз розмірковує: “Я не розумію, навіщо змінювати назви одразу 25-ти вулиць. Ми повинні позбутися згадок про тоталітарну владу, а для цього достатньо перейменувати назви п’яти—семи вулиць. Не варто чіпати Московську, Ленінградську тощо. Карла Маркса потрібно вважати не батьком комунізму, а економістом. Ірпінцям дуже не подобаються такі зміни — приходять люди зі скаргами”. Натура чиновника, вчорашнього комуністичного чи комсомольського функціонера — все гальмувати. То коли ж вулиця Калініна в Ірпені носитиме просту, красиву і милозвучну назву — Калинова? Згадуючи трагічні сторінки минулого комуністичного “раю”, дуже правильним видається рішення Міністерства культури і туризму України від 31 жовтня 2008 року “Про пам’ятки, взяті на облік відповідно до законодавства Української РСР, що не підлягають занесенню, до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”. А отже, треба очистити українські вулиці від будь-яких згадок про тоталітарну владу та її очільників. Якщо хочемо розбудувати національну ідею і виростити нове покоління на засадах патріотизму й історичної грамотності, маємо розпочати цей поступ зараз. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment